Каміно Примітиво - мій досвід і поради для пілігримів

Камино Примітиво – мій досвід і поради для пілігримів: наскільки важкий цей маршрут, коли його краще пройти, скільки коштує цей Каміно.

Якось я прочитала байку про індіанських провідників, які найнялися до якихось європейців у експедицію. Їх посадили в машину та швиденько довезли до початку пішого маршруту. А далі бідні європейці кілька днів скакали навколо індіанців, що незворушно сиділи біля вогнища, і вмовляли їх взяти манатки і посунути кістки в гору.

У якийсь момент, що нічим не відрізняється від інших, індіанці встали, взяли речі і пішли куди було потрібно.
На запитання глави експедиції: “Що це було?!”, один із провідників пояснив: “Розумієш, Білий Брате, ваші душі швидкі, а наші – повільні. Вони не вміють їздити машиною. Вони йдуть пішки. От і довелося їх чекати. Як ми могли піти в гори без душ?

Це мені багато пояснює. Тепер я розумію, що моя повільна душа мандрує разом зі мною, коли я ходжу пішки.

Каміно Примітиво – трошки історії

Camino Primitivo є найстарішим з усіх шляхів Camino. Саме в Ов’єдо, тодішній столиці королівства Астурія, у 813 році королю Альфонсо II було повідомлено про відкриття гробниці Святого Якова. І він одразу попрямував до цього місця, таким чином практично ставши першою людиною, яка пройшла Каміно (хоч і не пішки).

Camino Primitivo починається в Ов’єдо та приєднується до Camino Francés у Меліде. Але деякі паломники, що йдуть по Camino del Norte, починають його з Villaviciosa. Загальна відстань Camino Primitivo становить 321 км, її можна подолати за два тижні. Маршрут пролягає через дві іспанські провінції – Астурію та Галісію та пропонує чудові враження від природи в поєднанні з хорошою інфраструктурою.

Географія і загальна інформація

Цей шлях вважається одним із найскладніших маршрутів, тому що він пролягає через гористу місцевість протягом перших восьми чи дев’яти днів. На вас чекає безліч крутих підйомів і спусків. Тут майже неможливо ходити взимку, якщо у горах лежить сніг. Але підйоми та спуски лише посилюють красу пейзажів, а влітку маршрут під силу будь-якому підготовленому пішоходу.

Кількість пілігримів на цьому шляху відносно невелика, якщо порівнювати з Каміно Франсез та Каміно Португез (з Порту вздовж узбережжя). Але достатньо, щоб забезпечити гарне спілкування і перегони за дешевими ліжками у високий сезон (червень-вересень).

Каміно Примітиво став моїм восьмим паломницьким шляхом, який я пройшла у вересні 2024 року. Довго не могла наважитися на нього, бо там дуже часто дощить, а я так не люблю ходити мокрою (досвід проходження Астурії під час Каміно дель Норте дав неприємні ускладнення на здоров’я). Але я його прошла і дуже щаслива, що зі мною стався Каміно Примітиво.

Поради пілігримам, що планують Каміно Примітиво

Можу з власного досвіду дати наступні поради по проходженню цього Каміно. Великої різниці, між тим, які потрібні речі, або який обирати сезон на Примітиво або Норте в принципі немає. Вони схожі по рельєфу та погоді. відрізняється тільки кількість кілометрів, ну і, звісно, відсутність океану на Примітиво (купальник тут буде точно зайвий, хочаааа…).

Коли найкращий час для проходження Примітиво?

Літо – найкращий час для проходження Каміно. Тепло, опадів менше, хоча в горах погода непередбачувана і швидко змінюється. Липень і серпень — найактивніші місяці для цього Каміно з найкращими погодними умовами. Але через значне потепління клімату в останні роки вересень теж є високим сезоном для проходження Примітиво. Ми ходили цим маршрутом з 7 по 19 вересня і було дуже тепло, іноді навіть жарко. Тільки у горах був невеличкий дощ 2 дні.

Не рекомендується ходити Каміно Примітіво в міжсезоння з листопада по березень, оскільки багато альбергів закриті на цей період, а також холодно, сильно дощить, а у горах лежить сніг.

Який ландшафт на Примітиво?

Готуйтесь до численних спусків та підйомів. Багатьох пілігримів, які ходили тільки Португальським вздовж узбережжя океану цей маршрут відштовхує саме через пагорби та гори. Скажу так: тут не набагато важче, ніж на Норте (частина, що в Країні Басків), а перехід через гори стежкою Ruta Hospetales не важче, ніж пройти з Сен-Жан-Пьєр-де-Порт в Ронсеваллес – це перший день на Каміно Франсез.

На Ruta Hospetales підйом до 1100 метрів, на перевалі в Пиренеях – до 1750 метрів.

Але численні пагорби дійсно іноді виснажують. Як на мене, краще весь день йти уверх, ніж потім спускатися в долину. Від спусків страждають нігті, коліна, дуже болить спина (мої власні почуття і проблеми). Тому пораджу – не набирайте зайвих речей, щоб ще більше не ускладнювати собі дорогу.

Розмітка на Каміно Примітиво

Тут так само працюють жовті стрілки та мушлі Каміно. Але пам’ятайте: в Астурії мушлі повернуті в іншу сторону. Якщо на всіх Каміно мушля вказує напрямок шляху проміннями вперед, то в Астурії все навпаки – вказівником є саме скупчення промінчиків.

Я про це дізналася ще на Каміно дель Норте, де спочатку все як звично – в Кантабрії, Країні Басків, а в Астурії бачиш мушлі перевернуті. Але потім, в Галісії знов проміннями уперед. Ось така незвична заковика.

Житло на Примітиво:

На Каміно є спеціальні гуртожитки для паломників, які називаються «albergue». Альберги можуть бути муніципальними і приватними. Ви не можете забронювати муніципальні (державні) альберги, вони працюють за системою – хто прийшов першим, той перший поселений і займає ліжко. Приватні альберги можна забронювати заздалегідь через сервіси онлайн-бронювання, наприклад Booking.com, або по телефону.

Скільки коштує альберго на Каміно Примітиво у 2024 році:

Більшість муніципальних альбергів на Каміно Примітіво коштують близько 7,5-10 євро з особи.
Приватні альберги зазвичай мають кращі зручності, вони більш комфортні та сучасні, а ціна становить близько 15-20 євро.

У більшості альбергів є пральні та сушильні машини. Вартість прання – 4-7 Євро, така сама ціна на сушіння речей. Домовляйтеся з іншими пілігримами попрати та посушити речі разом, щоб заощадити гроші.

Порада з власного враження: отримати ліжко у муніципальному альберго досить важко – часто вони невеликі (10-16 місць), і для цього треба не тільки рано вранці стартувати, а й швидко йти. Примітиво – це гори, якщо ви не спортивна людина, або просто не ходите швидко – не сподівайтеся на дешеві муніципальні альберго. Бронюйте сьогодні на завтра, або заздалегідь сплануйте свій Каміно і забронюйте житло на етапах, де невелика кількість хостелів для пілігримів. Або вони мають невелику кількість ліжко-місць.

Особливо треба завчасно бронювати альберго (приватні хостели) на останні 100 км. Чому?

По-перше, в останні 100 від Луго значно збільшується кількість людей. Як відомо, якщо пройти усього 100 км, можна отримати Компостелу – сертифікат проходження Каміно.
По-друге, Каміно Примітиво поєднується з Каміно Франсез у місті Меліде. А в наступному місті – Арсуа також з пілігримами, що йшли Каміно дель Норте. І саме останні 3-4 дні ви будете конкурувати за вільні місця з великими натовпами пілігримів. Місць дуже не вистачало навіть у другій половині вересня.
Тому раджу: вже починаючи з Луго плануйте наступні дні і бронюйте житло за 1-2 дні наперед!

Речі та взуття – що взяти з собою на Каміно Примітиво?

Моя головна порада: не беріть занадто багато речей на Каміно Примітіво. Пам’ятайте, що вам доведеться носити ці речі тижнями, якщо ви не плануєте скористатися послугою транспортування багажу.

Наші рюкзаки були приблизно по 6-7 кг кожен (мій і моєї доньки), в залежності від кількості води і їжі з собою. У цю вагу входили всі речі, мій невеликий планшет, аптечка в кожного своя, тільки дві заміни футболок, замість важких штанів ми обрали по дві пари лосинів (у кожної). З теплого – фліска, футболка з довгим рукавом, дощовик-вітрівка. Вага рюкзака – 1 кг, якщо в вас він легше – це добре.

Дві важливі речі, які варто мати, це зручне взуття для Каміно – на Примітиво це кросівки з товстою подошвою вібрам, та хороший рюкзак – в мене був 28 литрів, з регулюючими лямками.

Не беріть зайві речі! Вам йти горами та пагорбами – це дуже важко і трохи обидно носити те, що вам не знадобиться. Краще попрати, або за нагоди купити нове – магазинів на шляху не так багато, але в містах вони є.

Ціни на Каміно Примітиво у 2024 році

Немає встановленої вартості Каміно де Сантьяго. Скільки ви витратите, залежить від багатьох факторів. Ви можете
пройти Каміно Примітиво за 25 євро на добу, або витратити більше 50 євро в день. У мене були дні, коли я витрачала і 16 євро, і 50 євро в день. Усе залежить від того, скільки ви можете та хочете витратити, скільки комфорту вам потрібно тощо.

Бюджет 25 євро на день:

Проживання – громадські альберги, 9 євро
Харчування – покупка продуктів – 10-12 євро

Бюджет 35-40 євро на день:

Проживання – приватні альберги, 14-15 євро
Харчування – Menu del Día – 14 євро; сніданок – 3-4 євро; покупка продуктів – 8 євро.

Бюджет 50+ євро на день:

Проживання – окрема кімната в готелі або небюджетний (особливий альберго), близько 20 євро з людини (якщо двоє в двомісному номері), близько 35-40 євро за одномісну кімнату.
Харчування – Menu del Día – 14 євро; сніданок – 3-4 євро; вечеря – 20 євро.

Додаткові витрати:

Прання – 3-5 євро за прання, 4-7 євро за сушіння.
Послуга доставки багажу – 5-7 євро за рюкзак за етап.

Ми цього року йшли вдвох з донькою, в середньому на день витрачали 60-80 Євро на двох.

День О: Ов’єдо

Camino Primitivo починається від собору Ов’єдо, більшість паломників прибувають сюди напередодні, щоб мати час для огляду міста. Так само зробили і ми, приїхавши на поїзді з Мадрида, куди прилетів наш літак.

Ов’єдо – прекрасне місто з типовими брукованими вулицями, величним собором, багатьма ресторанами, барами та сидреріями. Через те, що йшов дощ і довге поселення в альберго, ми тільки увечері вийшли ан прогулянку. Знайшли памятник Вуді Аллену, пройшлися старим містом, жалко не встигли подивитися собор всередині – вже було зачинено. Але знайшли чудову сидрерію, де смаковали смачний астурійський сидр з куркою і бебі-кальмарами.

Перед поселенням зайшли на пошту і відправили зайві речі в Сантьяго – робимо так вже не вперше, щоб не тягати на собі зайві кілограми. Після Каміно ми планували провести тиждень на Коста-дель-Соль – узбережжі Андалусії, тому сукні і купальники полетіли посилкою до Сантьяго.

В альберго ми отримали наши креденсіалі і перші печатки (вартість креденсіалю – паспорт пілігрима 3 Євро). Познайомилися з польською дівчиною – Юлія планувала ночувати в наметі, який несла у наплічнику. Побажали їй гарного Каміно (ми ще побачимося при дивних обставинах).

Житло в Ов’єдо:

Ми зупинилися в муніципальному альберго Albergue de peregrinos de El Salvador – чистий класичний хостел з невеликими кімнатами на 3-5 людей. Жінок розділяють від чоловіків, є жіночі та чоловічі душові, кухня з микрохвильовкою, все гарно працює. Тільки дуже повільно поселяють – через те, що в цьому альберго видають Сальвадоріану – сертифікат проходження Каміно Сан-Сальвадор. Ми чекали в черзі з 10 людей 1,5 години. Ціна 7,5 євро, міць дуже багато.

Якщо ви бажаєте зупинитися в Ов’єдо на пару днів, бронюйте приватний хостел:

Green Hostel Oviedo≫ – Ідеальне розташування в історичному центрі поруч з туристичним офісом і кафедральним собором. В номері чисто, є загальна кухня з усім необхідним.
Hostal Álvarez≫ – Легко дістатися від залізничного вокзалу, а центр міста знаходиться недалеко, але в тихішому районі.

День 1. Ов’єдо – Градо

25 км. Ов’єдо – Сан-Лазаро – Ла-Больгіна – Ель-Ескамплеро – Паладін – Градо

Важливо починати Каміно рано, щоб у дорозі було достатньо часу на кілька перерв на відпочинок. В нашому випадку рано – це о 8 ранку, не поспішаючи, спокійно вийти з міста, шукаючи по дорозі кафе з кавою і сніданком.

Маршрут Camino Primitiv починається біля кафедрального собору Ов’єдо, а потім проходить через місто на пагорби. Перший день завжди важкий на будь-якому Каміно. Цей етап вважається трохи складним через декілька крутих підйомів та спусків. Але насправді він дуже приємний через те, що ви йдете або стежками, або вузькими сільськими дорогами.

Поставили печатку у церкві Ermita del Carmen (Llampaxuga), далі зупинилися на сніданок у кафе в Casa Valdés, Bar Rte. LA BOLGUINA, Ла-Больгіна.

Після декілька годин сільської місцевості виходимо на трасу, щоб перейти через річку Налон містом Puente de Peñaflor. тут вона прорубала невеликий каньйон – красиве місце.

Порада: Ви можете розділити перший день на Camino Primitivo на два, якщо ви новачок і в вас є зайвий час:
від Ов’єдо до Ель-Ескамплеро – 12 км, а наступного дня від Ель-Ескамплеро до Градо – 13 км. Також це гарний варіант для тих, хто не планує ночівлю в Ов’єдо, а хоче одразу піти в Каміно після приїзду в місто.

Градо

Мене не вразило це місто, майже немає старої частини, тільки симпатичний парк біля Альберго донативо, в який ми не потрапили через велику кількість бажаючих на усього 16 місць.

Трохи засумували, але пішли у наступний приватний альберго Albergue La Quintana – сподівалися на більшу кількість місць, але там все було заповнено. Ми побачили купу валіз та сумок на вході і зрозуміли, що все забронювала якась група. Це вже неприємно.

Довелося шукати інші варіанти – наступне місце в Градо – це бар-пансіон з кімнатами по 40 Євро за двох. Трошки дорожче, ніж приватний хостел (він був по 15 євро за ліжко). Ксюша зателефонувала в бар і на ломаній іспанській забронювала кімнату.

Виявилося, що та кімната була остання з вільних – пансіон заповнила велика група підлітків футболістів. Нам страшено пощастило отримати малесеньку кімнатку з ліжком на півтори людини (воно було не двомісне). Але ми не дуже великі дівчинки, якось поспали і відпочили. До того ж під баром був вхід у супермаркет – ми ще й смачно й недорого повечеряли в перший день.

Порада: якщо вам в Градо не дістанеться місця у дешевому альберго, або кімната як в нашому випадку, наступний альберго за 5 км далі і треба ще йти круто угору. Деякі пілігрими брали таксі, щоб дістатися до альберго Albergue de peregrinos de San Juan de Villapañada, там ще були вільні місця. Але закупайте в Градо продукти та їжу – там взагалі немає нічого, ані магазинів, ані кафе!

Житло в Градо:

Pilgrims’ Hostel Villa de Grado – донатіво хостел, розташований біля центрального парку. Бронювання неможливе, тільки прийти вчасно і зайняти місце. Нам місць не дісталося…
Albergue La Quintana – дуже симпатичний, але з маленькими кімнатам альберго, є власний чудовий сад з аперльсиновими деревами. Гарна атмосфера.
Hotel Auto-Bar -саме тут ми знайшли кімнату, де пощастило зупинитися і нормально відпочити в Градо. Сил для того, щоб йти далі по спеці нам не вистачало в перший день Каміно Примітиво.
Albergue de peregrinos de San Juan de Villapañada – альберго за 5 км далі від Градо і треба ще йти круто угору. 7,5 Євро і комендантська година.

День 2: Градо – Салас

24 км: Градо – Вільяпаньяда – Ла Доріга – Корнельяна – Касасорріна – Салас

Сьогодні прогноз обіцяє +25, а це дуже жарко для Астурії. Ми намагаємося прокинутися раніше, але як завжди виходимо день о 7:30 до бару, снідаємо у компанії підлітків-футболістів, знов дивуємося тому, як нам пощастило отримати кімнату в день, коли в місті проводять дитячий турнір.

Через це вирішуємо бронювати житло на другу ніч – так, щоб без сюрпризів: прийти, відпочити у запланованому альберго і не бігати в паниці – де ж нам сьогодні спати.

Після Градо є довгий підйом асфальтом – в долині між гір пливе туман, ми вже на сонці пітніємо і топаємо уверх. Далі здебільшого ми йшли лісом по стежці, але то було гарно через те, що дерева роблять тінь від сонця.

Перейшли по пішохідному мосту через швидкісну трасу і стежка повела нас в приватні огороди до річки. Частка пілігримів перед нами пропустили цей поворот, тому їм пізніше довелося спускатися з траси по крутому спуску. Дядькі посміялися – добре, що не впали.

Стежка вздовж струмка веде до села Сан-Марсело, де окрім симпатичної церкви немає нічого – барів або джерел з водою. Добре, що набрали води і мали що пити – було спекотно. Але в наступному селі вже побачили величезний ресторан з терасою і парковкою, хоча їсти ще не хотілося. В нас був хамон, хліб та фрукти, сьогодні була неділя, до того ж свято День Астурії (9 вересня) – нам довелося зробити запаси, тому що очікували всі магазини, ресторани і бари зачиненими (дарма).

У місті Корнелліана ми попили каву зі сніданком, знайшли відчинений магазин – докупили там йогурти на сніданок. І ще там побачили чудовий (але був зачинений) монастир Monastery of San Salvador de Cornellana. Якщо є бажання, можна зупинитися на ночівлю у монастирському альберго (8 Євро), але ми пішли далі у Салас.

Салас

Дуже гарне (неочікувано) містечко між високими пагорбами з чудовою церквою Santa María la Mayor і великим замком Вальдеса Салас, у якому розташований Дороманський музей Сан-Мартін-де-Салас.

Ми поселилися в приватному альберго, в центрі міста. Але трохи далі є ще декілька і дуже класних – ми їх побачили вже наступного ранку, коли пішли далі. Нижче про всі напишу.

Але в альберго, що ми обрали ми познайомилися з декількома попутниками, яких будем зустрічати майже кожен день. І попрощаємося з ними аж в самому Сантьяго де Компостела. Це Хосе з Севільї, який мав купу пригод на шляху – через те, що ходить не дуже швидко, приходив в альберго дуже пізно і навіть іноді блукав у лісі. Це Ларс з Данії, який був дуже приємним співрозмовником і провів з нами останній день у Сантьяго. Тому все, що не стається – то добре.

Житло в Салас:

Муніципальний альберго Салас – розташований на околицях Салас, має усього 16 місць. Тому не варто разраховувати на вільне місце у високий сезон (влітку, або у вересні), якщо ви не починаєте маршрут рано вранці, або не швидкоход. Бронювання неможливе.
Albergue Casa Sueño – дуже раджу цей альберго, сучасний і супер комфортний хостел ближче до виходу з Салас. Але до центру 5 хвилин пішки, якщо буде бажання піти у бар чи ресторан. Власники пропонують вечерю та сніданок, є кухня, пралка та сушарка – все це за додаткові гроші.
Хостел El Tulipán de Salas – хостел для пілігримів та туристів, в центрі міста Салас, трохи тісний, але дуже затишний. Ми ночували саме тут, бо по ціні він був дешевше і центральніше.
Posada de peregrinos Fontenonaya – якщо в вас є сили пройти ще 7 км (постійно уверх!) до селища Боденайя, раджу зупинитися в цьому альберго (донативо). Дуже гарна атмосфера завдяки власнику Ніколасу. Наши друзі, що зупинялися тут, дуже тепло згадували це місце за теплий, затишний прийом та смачну фірмову паелью.

День 3: Салас – Тінео

20 км: Салас – Боденая – Ла Еспіна – Тінео

Цей день був трохи важче, ніж попередні через більшу кількість підйомів і погоду, що трохи зіпсувала краєвиди. Ми піднялися о сьомій ранку і пішли без сніданку на стежку. Мені набагато легше стартувати без сніданку, а вже через 5-10 км знайти кафе і спокійно відпочити за чашкою кави і замовити ситний сніданок.

Спочатку стежка з Салас веде у ліс – по дорозі можна побачити старовинний міст-віадук, а за бажанням спуститися до водоспаду, який розташований за 250 метрів від стежки. Ми і ще парочка пілігримів сходили його подивитися. Після водоспаду треба йти різко угору, бо він нижче. Тому не всім подобається така ідея.

Повернулися на стежку, ще трохи пройшли і тут почався перший за три дні крутий підйом угору не по дорозі. Дійсно крутий, бо трохи захекалися – за 7 км треба набрати 500 метрів висоти. Але він недовгий – веде до траси, якою доведеться далій йти до містечка Ла-Еспіна.

Попили кави в барі, поснідали і пішли далі – майже всі стежки развезло від дощів та туманів. Також ними їздять трактори, що працюють на полях. Йти дуже важко, особливо без палиць – ми не планували шукати палки так рано, бо для пагорбів вони майже не потрібні. Але зрозуміли, що вже час знайти щось у лісі, що нам допоможе стрибати через калюжі і багно.

Піднялися на схил над Аль-Еспіна і потрапили у хмару, яка висіла туманом – навкруги не видно нічого, ще й подув холодний вітер. Йти було дуже неприємно, але для того, щоб вдягнути дощовики було ще зарано.

Потім спустилися у село Ла-Педрегал і перейшли на асфальт. Далі було трохи простіше і чище. Перед Тінео знов пройшлися лісом і багнюкою, але якось доволі швидко опинилися у місті. І нам пощастило заселитися у муніципальний альберго, де було 22 ліжка і половина з них була вілна. Це все через те, що муніципальний розташований трохи подалі від центру міста, в якому було декілька приватних альберго, в одному з них – великому 53 ліжка для пілігримів.

Тінео

Досить велике на шляху Примітіво місто з прекрасним краєвидом на долину та гори. Тінео розташоване на вершині пагорбу, на схилах якого побудували вулиці немов тераси. Тут є стара части та нові будівлі. Муніципальний альберго розташований за 1 км від старого центру.

Стара частина Тінео дуже симпатична – Plaza del Ayuntamiento, на якій розташована Ратуша, біля якої можна побачити декілька кафе і два альберго. Якщо зайти у сусідній двір за цим альберго, можна потрапити у чудову сідрерію Sidrería El refugio – замовили пляшку сидру за 4 євро і насолоджувалися чудовим краєвидом, який можна побачити з вуличної тераси цього бару.

А потім, коли відкрилися кафе і ресторани. ми повернулися до нашого альберго і за сто метрів від нього знайшли недорогий ресторан Restaurante Cafetería Alhambra. Тут ми вирішили спробувати місцеве астурійське блюдо – шинка у паніровці – Chosco de Tineo – свиняча шинка у спеціях, яка не особо нас вразила. Бо ми ж з України – свинина в нас не менш смачна і шинку в паніровці якось не дуже оцінили. Паніровку не їли, бо дуже жирна, а шинка – ну як шинка.

Здивувало тільки те, що поки ми йшли чесно кажучи ніде не бачили свинарників – суцільні корови м’ясної породи, що пасуться на гірських пасовищах. Де там ховають свиней – досі для мене загадка )))

Де зупинитися на ночівлю в Тінео:

Нам пощастило зайняти місця у муніципальному альберго в Тінео – ціна була приємною 9 Євро. Є жіночій та чоловічій (душі, кухня з мікрохвильовкою, пралка і сушка – ми скористувалися, бо ціна була доволі доступною ( по 4 євро за кожну). Кімната на 20 ліжок не дуже затишна, але все чисто і комфортно.
Невеличкий приватний Albergue de peregrinos La Plaza – тут небагато місць, але затишно і комфортно.
Альберго при готелі Albergue de Peregrinos Palacio de Meras – тут більше, ніж 50 місць, гарні умови, хоча приміщення альберго розташоване у напівпідвальному приміщенні. Саме через те, що тут багато місць, у муніципальному альберзі було багато вільних місць.

День 4: Тінео – Боррес

17 км: Тінео – Кампієлло – Боррес

Сьогодні в нас дуже короткий пішій день, і як виявилося – він став дуже важливим для подальшої подорожі з боку здоров’я моєї доньки. Але все по порядку.

Ми прокинулися вранці, десь о восьмій прийшли на центральну площу, щоб попити каву, та з’їсти сніданок. У барі Bar Centro навпроти ратуші ми з’їли по шматку смачного кексу, випили кави. Ще купили фрукти на площі – інжир та груші у дорогу. І пішли у туман – над пагорбами висіли хмари, через які нам треба було пройти. Але спочатку на нас чекав гарний ранковий вид на Тінео з вершини пагорба.

В цей день є два альтернативних варианта ночівлі:

Пілігрими, які планують наступного дня пройти гірським маршрутом Рута Хоспіталес, йдуть короткий день до містечка Боррес – розташоване на старті Рута Хоспіталес (важкий гірський перехід у 24 км без жодної інфраструктури – тільки гори).
Хто вважає, що Рута Хоспіталес це важке випробування – йдуть з Тінео до містечка Пола де Альанде. А наступного дня долають гори без переходу по гірському хребту, але замість 24 – йдуть 23 км по альтернативному маршруту.

Отже, ми повинні були обрати між коротким днем сьогодні і більш складним переходом по горам – ночувати у Боррес.
Або пройти замість 18 км – 28 до Пола де Альанде, а наступного дня йти ще 23 простіші кілометри.

Ми обрали перше – 18 км до Боррес. Тому що я мріяла побачити гірський хребет Рута Хоспіталес – там у гарну погоду дуже красиво і цей шлях для мене неважкий. Якщо ви ходили Карпатами – це так само, як піднятися на Говерлу і спуститися вниз. Ну можливо трошки важче, хоча ні.

Але хтось взагалі обирає Спочатку пройти 18 км до Борреса, а наступного дня йти до Пола де Альанде – тобто розбиває один день на два. Якщо є час та натхнення – чому б ні?

Що було на шляху?

У Тінео по дорозі з albergue є пекарня, яка відкривається о 6 ранку, там можна купити свіжий хліб, булочки, пиріжки тощо. Наступне місце, де можна зупинитися, щоб випити кави або пообідати, — Кампієлло, що за 14 км. Ось саме тут ми зупинилися на обід – в нас була заброньована ночівля у чудовому альберго донатіво – Casa Pascual, Albergue de Donativo en El Espín. Але на нас чекали не раніше, ніж о 3 після обіду.

Отже, ми замовили каву і тартілью – омлет з картоплею, в яку поклали мені – шматочки хамону, доньці – чоррізо, це така гостра і дуже жирна ковбаса. Як тільки Ксю з’їла свій омлет – їй стало зле через жирну їжу. І останні 4 км вона ледь дійшла – так болів живіт. Це була велика помилка замовляти такі страви – астурійська їжа дуже важка і жирна. Майте це на увазі, якщо в вас є проблеми з підшлунковою.

Боррес

Боррес — це крихітне селище з альбергом і баром-автоматом, але без магазину. Майте на увазі, що альберег у Борресі дуже простий і не має кухні, але ви можете отримати їжу та каву в барі.

Але ми зупинилися за 1 км від муніципального – в альберго-донативо Albergue de Donativo en El Espín. Його власниця – італійка Сильвія створила чудову атмосферу для пілігримів. Вона врятувала Ксю від проблем зі шлунком – налила м’ятного чаю, дала склянку з содовою водою і трохи зупинила отруїння.

Десь через годину після нас стали приходити інші пілігрими, з якими ми будемо ночувати цю ніч, їсти спільну вечерю і у наступні дні дуже потоваришуємо. Це був чудовий вечір розмов, а атмосферу зробила власниця – Сільвія, яка приготувала чудову вечерю: брускетту з помідорами, пасту з цуккіні та сиром, смачне морозиво і вино, яке розв’язало всім язики.

Бет, її чоловік Хосе з США, Аня і Анджей з Польщі, дві подружки – Каша та Анетта – теж з Польщі, Марія з Бразилії, Ульріке з Берліна, Чу з Тайваня, і Антоніо – іспанець, який переважно мовчав, а потім розплакався від почуттів у такій теплій веселій компанії.

Житло в Борресе та Пола де Альанде

Підсумую що там по житлу:

Муніципальний альберго в Боррес – один з найгірших на цьому шляху, дуже незатишний, немає кухні, навіть чайника чи мікрохвильовки, двоповерхові ліжка (є навіть одне трьох поверхове). Несіть з собою продукти, розраховуючи на вечерю і наступний день на Рота Хоспітальєро.
Міський альберґ де Пола-де-Алланд – Чудове місце для ночівлі на шляху 5 хвилин пішки до міста, де є кілька банкоматів, супермаркети та пральня, а також є хороші просторі душові та окремі туалети, велика обідня зона та дивани для відпочинку.
Donativo Polagrino – Неймовірний хостел у Пола-де-Алланде. Атмосфера, якою дихають, і гостинність, яку вони пропонують паломникам, неймовірні. Вони пропонують ліжко з простирадлами, вечерю та сніданок.
Готель Nueva Allandesa – приватний готель у Пола де Альанде з двомісними чистими номерами у чудовому місці на Каміно Примітіво.

День 5: Боррес – Бердуседо

24 км: по Рута Оспіталес

І ось, цей день настав – заради нього ми пішли у Каміно Примітиво. А саме – пройтися горами по всесвітньовідомій Стежці Хоспітальєрів, або Рута Хоспіталес.

Сьогоднішній день мав стати одним із найкрасивіших у цій подорожі. І на початку він таким і був – сонце, гори, чудові тумани, над якими ми підіймалися вгору. Перші три години підйому так і було – ми весело підіймалися угору, навіть стало жарко через крутий підйом. Ми вже бачили, як йдемо по гірському хребту і навкруги безкрайні простори гір.

Але ні – це був тільки початок шляху у 24 км горами. Десь біля руїн старовинних притулків ми зайшли у хмару. І вийшли з неї вже майже у Бордуседо. Тому бачили небагато навкруги, але все одно красивого було багато. Це корови та коні, що живуть на гірських пасовищах і сами собі там добувають їжу та воду у гірських озерцах.

Ми побачили осінні крокуси гігантських розмірів – ними були усіяні схили пагорбів разом з коров’ячим гімном.

Ми йшли стежками, якими сотні років тому йшли пілігрими, ховаючись у свої плащі від холоду та дощу. І відчували себе трохи такими же бродягами. І ми спускалися з гір навприсядки, бо сипуха з каміння не давала ставити впевнено ноги на стежку.

8 годин без перерви, бо не було де сісти і було мокро. Ми перекусили на ходу грушами і снікерсами, пили воду на ходу, не присіли жодного разу. І в нас не було заброньоване житло – ми дуже сподівалися прийти одними з перших і спіймати місце у муніципальному альберзі, який всі відгуки дуже хвалили. А дарма! Ми якимось чином прийшли передостанніми.

Я орієнтувалася на пілігримів, яки йшли в Бердуседо з Борреса. І зовсім забула про ту більшість, що не йшли по Рута Оспіталес – іони прийшли з Поло першими і зайняли майже всі місця у майже всіх альберго в Бердуседо. Тому моя порада – у високий сезон бронюйте житло завчасно!

Технічна інформація по Рута Оспіталес

Цей етап пропонується пройти одним із двох варіантів – традиційним, з проміжними селами та можливістю ночівлі, або по Рута Оспіталес, по гірському хребту, з набором висоти 600 м до 1200 м та спуском метрів на 300. Без жодної інфраструктури взагалі. Вважається технічно складним. Тільки гори, корівки та конячки. І руїни стародавніх притулків для пілігримів 13-15 століть. Саме цим шляхом ходили до Сантьяго-де-Компостела у давнину.

З початку дня ви починаєте йти в гору, це вважається – найскладніший пішохідний день на Camino Primitivo. Стежка проходить через гори на деякий час не буде де зупинитися випити кави чи пообідати, найближче місце Бердуседо, 24 км. По дорозі немає де набрати води, немає їжі – все треба взяти з собою. Є крихітне Монтефурадо – крихітне село на вершині пагорба зі старими кам’яними будинками та стінами, лише одним мешканцем і багатьма коровами. Але місцеві власники не приймають пілігримів – води тут немає.

Насправді, Рута Оспіталес не дуже важка для тих, хто хоча б на рік ходить по горах. Наші Карпати цілком такі ж по складності, а іноді навіть складніше.

Не треба боятися заблукати – розмітка на Рута Оспіталес дуже хороша та часта. Але все ж таки користуйтеся навігатором – завантажте офлайн карти на всяк випадок (ми навіть не користувалися – достатньо було стовпчиків вказівників.

Серйозної небезпеки на маршруті немає ніякої, сам шлях нескладний, підйоми та спуски прийнятні. Тільки було трохи холодно, вітряно та мокро. І, найприкріше, – нічого не видно навкруги.

Потім починається дуже крутий спуск по сипучому камінню. Добре. що подруга, яка пройшла цей маршрут рік тому, порадила знайти палицю хоча б у лісі. Ми саме так і зробили після Тінео – підібрали палиці і йшли з ними як справжні пілігрими в давнину ))) Без палиці спуститися доволі важко – треба постійно тримати баланс через те, що під ногами сиплеться каміння. Короче спуск крутий.

Бердуседо

Це дуже маленьке село, розташоване попід горами після спуску з Рута Оспіталес. В ньому максимум 10 домів, частина з яких – два приватних і один муніципальний альберго. Також є крамничка і парочка барів, які належать приватним альберго. Готувати можна тільки у муніципальному альберзі, в приватних немає кухні. Тому ми не купляли там продукти, а поїли салат і залишки нашої їжі у барі альберго.

Отже, ми спустилися з гір з надією потрапити у муніципальний, бо його всі хвалили. Але коли ми вже майже підходили до нього, нас обігнала групка з 4-х молодих пілігримів і зайняла всі останні місця. Я матюкнулася і ми пішли далі шукати житло. У наступному альберзі було тільки одне місце. Далі залишався ще один альберг і наша надія все таяла і таяла – залишитися без ночівлі або йти далі після такого переходу було поганою ідеєю.

На наше щастя в останньому приватному альберзі залишилося декілька вільних незаброньованих місць і ми змогли відпочити. Після такого дня ми вирішили більше не сподіватися на муніципаль, а робити бронювання завчасно. Хай це було майже вдвічі дорожче, але головне – не залишитися на вулиці після дня на ногах. Може комусь і подобається така – я пас! мені треба митися і спати вночі, щоб зранку мати сили йти далі.

Робити і дивитися в Бердуседо немає чого – та й після Оспіталес немає вже на це ніяких сил. Просто легли спати, щоб гарно відпочити для наступного дня. Який для мене виявився набагато важчим.

Житло в Бердуседо – Ла Месі

Albergue de Peregrinos de Berducedo – Муніципальний альберго в Бердуседо – 21 місце, є гарна кухня, в який є можливість готувати, чисті ліжка та душові з туалетами. Це один з найкращих муніципалей на Каміно Примітиво. На жаль, нам не дісталося місця. Ціна 9 Євро.
Albergue Bar Restaurante Camino Primitivo – ми ночували саме тут, бронювання можливо за телефоном чи по WhatsApp +34985906670 – ціна 15 євро за ліжко.
Casa Uría – Cam. Santiago – це вже апартаменти для тих, в кого є бажання ночувати окремо від інших пілігримів.
Albergue Miguelin – Хороший хостел, дуже охайний і чистий, а номери просторі. Гуртожиток розрахований на 20 осіб, кімната. Їжа, яку вони подають – меню для паломників за 15 євро. Ми тут вранці снідали – смачні сніданки з власною випічкою за 6 євро.
Муніципальний альберго в Ла Меса -в нього не дуже гарні відгуки, тому як останній варіант, якщо не залишилося інших місць.

День 6: Бердуседо – Грандас-де-Саліме

22 км: Ла-Меса – Дамба де Саліме – Грандас-де-Саліме

Я думала, що важкий день був вчора – ні, найважчий день на Каміно Примітіво був для мене саме сьогодні. Чому? Тому що це був єдиний день, коли ми йшли під дощем у дощовиках, тому що треба було майже пів дня йти весь час вниз, а потім підійматися уверх. І після дня переходу по горах, коли накопичилась втома – це був дійсно челендж.

Ранок почався з мілкого неприємного дощу. Ще було неприємно те, що в альберго, де ми зупинилися, було правило – залишати взуття в металевих ящиках зовні. Тобто ми вчора прийшли у вологих кросівках і вони зовсім не висохти, а знається навпаки – стали холодними і більш вологими. Такі правила у більшості альберго на Примітіво – це для того, щоб не заносити бруд в приміщення. Але цей маршрут дуже вологий – таким чином пілігрими страждають від вологого взуття.

Через втому, мокрі кросівки і постійний спуск вниз – в цей день в мене з’явилося декілька великих мозолів. І нігті на великих пальцях стали синіми від спуску вниз.

Особливості маршруту на етапі Бердуседо – Ла-Меса

Перша частина від Бердуседо до Ла-Меса – невеликий перевал біля 6 км, після якого на нас чекав теплий альберг з чудовим кафе і гарячий сніданок.

А далі почався нескінчений спуск до водосховища – через дощ, по камінню, камінчикам, бруду, піску, глині, асфальту. І це всередині хмар – навкруги ми нічого не бачили.

Вчора нам написала Юлія (дівчина з Польщі), яка загубила сорочку свого тата на шляху. Вона дуже просила її забрати, якщо ми її побачимо на шляху. І ми такі її побачили – мокра брудна сорочка лежала біля стежки, була дуже важка. Але ми обіцяли, тому забрали її у наплічник.

Після нудного важкого спуску ми такі побачили водосховище і величезну греблю Embalse de Salime. Ця споруда 50-х років минулого століття, на той момент друга за величиною гідроелектростанція в Європі. Серйозна потужна штука, яка і тепер, через 80 років вражає.

Далі шлях був по асфальту і весь час поступово уверх. Повинно було йти набагато легше, ніж вниз. Але в мене почала дуже сильно боліти спина. Я кожні 10-15 хвилин зупинялася на відпочинок через цій нестерпний біль. Короче той денний перехід я запам’ятаю надовго – навіть з легким наплічником я дуже втомилася.

Біля дамби є ресторан, де більшість пілігримів зупинялися на обід та відпочинок. Але ми настільки втомилися і дуже хотіли в душ і лежати на ліжку – тому не зупинилися і пішли далі.

Кілометраж невеликий, але висотний профіль неабияк – крутий спуск на 900 м і потім підйом на 350 м даються взнаки – спині і ногам потрібен відпочинок.

Грандас де Саліме

Гарне місто, ми були дуже щасливі, що вирішили залишитися саме на початку містечка – у чудовому альберго Albergue Porta de Grandas. В містечку є кафе і ресторани, але в альберго була кухня із всім необхідним і ми купили їжу в магазині і приготували собі вечерю.

А ще у містечку є Музей антропології в Грандас-де-Саліме, вхід 1,5 євро. І просто неймовірний бар Bar La Parrilla. Неймовірно гарний для маленького містечка дизайн – стара крамниця перетворилася в бар та крамницю з еко-їжею. Кава там дуже смачна – ми її пили наступного ранку під класичну музику. Вражає!

Житло в Грандас-де-Саліма

Тут є альберги, один муніципальний і один приватний, і кілька пансіонів:

Albergue Porta de Grandas – приватний альберго (15 Євро) зі всіма зручностями: є кухня, багато різноманітного посуда, кімнати на двох поверхах з туалетами та душами, яких вистачило на всіх. Можна попрати та посушити речі (по 5 євро за кожну опцію). Чисті рушники, одіяла та простирадла, можна спати без спальника.
Albergue Casa Sánchez – чудове місце з повністю обладнаною кухнею. Тільки одне – в альбергу не так багато душових і туалетів.
Albergue Municipal El Salvador – Хороший хостел, але мало місця між двоярусними ліжками, а ванна кімната наповнюється великою кількістю води, коли ви закінчуєте купатися. Але це не є перешкодою для ночівлі, адміністратор надає вам багато інформації про місця, де можна смачно поїсти.

День 7: Грандас -де-Саліма – А Фонсаграда

28 км: Грандас де Саліме – Черейшейра – Кастро – Вента дель Асебо – Барбейтус – А Фонсаграда

Вранці вийшло сонце і це означало, що попри величезні болючі мозолі, на нас чекає гарний день!

Ми попили каву у чудовому барі і пішли до наступного містечка, де знов завчасно забронювали ночліг. Надії на те, що ми встигнемо спіймати місце в муніципаль не було – хворі ноги, не зрозуміла ситуація з моєю спиною – це точно не про велику швидкість ходьби.

Але видався дуже хороший день прогулянки з деякими підйомами вгору, лісовою прогулянкою та декількома брудними дорогами. День пройшов досить швидко для нас – окрім мозолів більше нічого не боліло. А сонце додавало радості для прогулянки пагорбами Астурії.

Зовсім близько підходили до вітряків, їли в лісах ожину, зупинялися на каву в декількох кафе – чудово провели день. Один бар був на кордоні між Астурією та Галісією – лимонним пивом відсвяткували цю подію, перехід до нової провінції. Привіт, люба Галісія!

Майте на увазі: на вас чекає дуже крутий підйом прямо в кінці до A Fonsagrada. Всі наши друзі пілігрими були в шоці від того підйому – ми трохи теж.

Фонсаграда

Гарне і досить велике місто з кількома альбергами, хостелами та пансіонами. Також тут ходять автобуси – якщо вам потрібно зробити відпочинок, а потім наздогнати дні – звідси можна переїхати у сусідні села. Також є супермаркети, аптеки, магазини тощо. Короче це вже справжня цивілізація, до якої ми дійшли за один тиждень.

Житло у Фонсаграда

Albergue Casa Cuartel – ми ночували в цьому альберго у спільній кімнаті на 10 людей. Тіснувато, але дуже чисто. Навпроти є гарний супермаркет, в альберго гарно обладнана кухня – ми готували спільну вечерю з нашими друзями пілігримами. вартість ліжка 15 євро.
Pension Casa Manolo – гарні недорогі одно-двомісні номери для тих, хто втомився від гуртожитків та хостелів.
Casa da Lembranza – 1,5 км за Фонсаграда, на Каміно .

День 8: Фонсаграда – O Cadavo Baleira – Вілар-де Кас

15 км: Фонсаграда – O Кадаво – Вілабаде – Кастроверде – Вілар де Кас

Вранці я прокинулася з опухлими ногами і спухлими мозолями – майже не могла ходити. Це стало неприємною несподіванкою, бо ще вчора мені здавалося, що мозолі стали трохи менше. Спочатку я подумала – ну трохи потерплю, потім звикну до болі. Але поміркувавши вирішили – раз в цьому містечку є автобус, значить це нагода дати ногам трохи відпочинку. А ще я терміново потребувала змінити кросівки. Вчора ми багато йшли асфальтом і мої кросівки для гір були дуже жорсткі для такого шляху. Може це і спровокувало пухирі.

Ми вирішили проїхати один етап – до О Кадаво на автобусі і спробувати там купити нові кросівки. На Гугл мапс було вказано, що у цьому містечку є магазин взуття. А далі ще пройти 15 км – половину шляху, який планувався наступного дня. Так ноги відпочинуть і можливо я знайду більш зручне взуття.

О 8 ранку ми сіли в автобус і поїхали серпантинами між пагорбами і туманами – було дуже красиво і дивно дивитися на шлях з вікна автобусу. Я дуже жалкую, що не змогла пройти цей шматок шляху пішки – там дуже красиво. Є один довгий спуск і багато підйомів, які є досить крутими. З хворими ногами подолати це було б дуже важко.

О Кадаво

Невелике і доволі депресивне містечко з трьома альбергами, одним муніципальним і двома приватними. Трохи далі від альбергу є кілька барів, де вам безкоштовно пропонують тапас, якщо ви замовляєте напої.

Магазин взуття, вказаний на Гугл був зачинений – схоже назавжди (звісно ніхто про це не помітив на карті). Ми випили каву, з’їли по круасану, і вирішили йти далі. Була субота, і була надія, що у наступному містечку Кастроверде буде більше магазинів і я, можливо, щось собі куплю. Це було дуже потрібно, бо я вже реально кульгала. А у неділю, навіть якщо я дійду до Луго, все буде точно зачинено. У неділю в іспанських містах майже нічого не працює.

Кастроверде

Не дивлячись на біль , я із задоволенням пройшла цей відрізок шляху – він затишний і спокійний. Ми навіть зробили трошки більше кілометрів, обравши більш довгий маршрут. Після селища Прадеда треба обрати один з шляхів – більш короткий вздовж траси, і трохи довший через містечко Вілабаде. Якщо вам в цей день не треба йти 30 км до Луго, раджу обрати саме його – там красива церква і краєвиди.

Далі ми пройшли ще 5 км і потрапили до Кастроверде. Був півднь, і о диво – в цей час ще працювали всі магазини. Я знайшла крамничку з одягом та взуттям. Це не був спец-спортивний магазин, але частка товарів була розрахована на пілігримів. І там був вибір кросівок. Я вирішила собі там точно щось знайти – і знайшла! То були Isics для прогулянок і я довго міряла різні моделі. Але самі ці мені здалися найзручнішими. За 60 Євро я придбала їх і потім жодного разу не пожалкувала. Мої мозолі в цих нових кросах дуже швидко загоїлися – все через товсту і м’яку подошву, яка стримувала жорсткий асфальт.

Старі кросівки вже потріскалися, я вирішила – прийшов час їх залишити у смітнику. Колись я їх купила в Каліфорнії, облазила в них нацпарк Йосеміті, пройшла в них Rota Vicentina у Португалії, Каміно Подоліко в Україні. Вони гарно себе поводили у горах навіть на Каміно Примітиво. Але тепер треба було сказати їм – прощавайте!

Ми пообідали у Кастроверде, пройшлися повз чудовий фонтан-парасольку. А далі ще пройшли 7 км від Кастроверде у бік Луго, бо дуже хотіли зупинитися на ночівлю в одному з найкрасивіших альберго на цьому шляху.

Житло в Кастроверде та О Кавадо

Муніципальний альберго для паломників O Cádavo (Балейра) – простий альберго на вході в містечко, є кухня, але мало посуду. Ціна 10 євро за ліжко.
Albergue Pension Porta Santa – приватний альберго в центрі на площі О Кодаво, близько до магазинів та кафе, більш приємний, ніж муніципаль. Ціна 15 Євро.
У Кастроверде є муніципальний альберго за 10 Євро, взагалі дуже приємне містечко для ночівлі.

Хостел A Pociña de Muñiz – ми ночували у цьому розкішному хостелі, який мені порадила подруга. Це безперечно найкращий з багатьох, який я бачила за вісім років Каміно. Тут варто закінчити етап і насолоджуватися всім, що вони вам пропонують: прекрасним будинком, суперчистими інтер’єрами, прикрашеними неймовірним дизайном, і дуже зручними ліжками з простирадлами, на яких ви відпочиваєте, як вдома. Нам також дуже сподобалася їжа – ми оплатили спільну вечерю. Все домашнє, дуже щедрі страви, а також виготовлені з місцевих продуктів. Особлива фішка родині, яка керує хостелом. Вони дуже добре приймають, допомагають у всьому, що вам потрібно, і можна сказати, що їм подобається Каміно та паломники. Це відчувається. Ціна 20 євро за ліжко.

День 9: Вілар-де-Кас – Луго

15 км: Вілар де Кас – Гондар – Кастелу – Луго

Дуже раджу почати день раніше, якщо ви йдете з О Кадаво чи Кастроверде – щоб мати більше часу в Луго, це гарне місто, у якому є на що подивитися.

Цей відрізок спокійний і веде майже весь час по сільській місцевості, без великих доріг. Тільки на підході до Луго ви зустрінете авто, і ще де ні де пару км пройдетеся вздовж них. А так – суцільна пастораль, старовинні каплиці на альтернативному шляху після Вілар-ле-Кас (дуже раджу ним пройтися – чудовий).

На підході до Луго бачиш старовинний арочний міст через річку. На шляху вас чекають не тільки жовті стрілочки, а й інформаційні стенди про історичні місця в Луго – прикольні і цікаві. А ще тут розташована величезна металева стела – 100 КМ, біля якої всі фотографуються. Бо Луго розташований за 100 км до Сантьяго де Комостела і прочани, які не хочуть йти великим шляхом, можуть почати саме тут, щоб отримати сертифікат – Компостелу.

Ми піднялися рано, о 7 вже отримали сніданок у хостелі і біля 12 були в Луго. У муніципальному альбергу в Луго лише 40 місць, тому, якщо ви приїдете пізно, ви можете не знайти місця. Але там є багато приватних альбергів і хостелів. Ми почекали на відкриття альберго і отримали ліжка – виявилося, що багато пілігримів не йшли саме у муніципальний, через те, що хотіли побути в Луго два дні. Це гарна ідея для відпочинку та для того, щоб отримати справжнє задоволення цим чудовим містом. Тому треба поселитися десь у готелі чи приватному хостелі – так можна заночувати дві ночі, а у муніципальному дозволено тільки одну.

Луго

Велике місто з прекрасним історичним центром за старими римськими стінами; бруківка, собор, церкви, музеї тощо. Деякі наші друзі з Каміно, які приїхали надто втомленими, щоб гуляти містом, залишилися тут на два дні, щоб мати можливість його побачити. Пам’ятайте, що вам заборонено залишатися на дві ночі в муніципальному альбергу, але приватні альберги не будуть проти.

Історичне місто Луго; має вражаючі величезні римські стіни, готичний собор і бруковані вулиці.
Calle de Los Vinos в Луго (вулиця біля собору), не пропустіть її, особливо у вихідні, є кілька барів, де якщо ви замовляєте напої, ви отримуєте безкоштовні тапас, мале пиво 1,20 євро, велике – 2 євро.
Чудовий собор в Луго – раджу зайти на месу, щоб побачити його зсередини безкоштовно, а ще поставити печатку у креденсіаль – на пам’ять.

Житло у Луго:

Міський муніципальний Альберг – 3-поверхова будівля, класичний альберг у Галісії. Великі чисті кімнати (жінки й чоловіки окремо), кухні немає, та й вона не потрібна – в Луго багато кафе і гастропабів, які неможна пропустити. 10 євро за ліжко. Гарно, що альберго розташований в самому центрі старого міста.
Hostel Cross – гарний хостел в центрі, приємно, що в кожного ліжка є штори – можно усамітнитися від інших.
Готель España – Ідеальне розташування біля міської стіни біля собору. Дуже доброзичливий персонал. Можна скористатися їх послугами прання. Номери прості, але комфортні.
Four Rooms Hostel – Дуже сучасний, чистий і тихий хостел, комфортабельний номер із приємним індивідуальним дотиком, дуже доброзичливий та услужливий прийом. Чудова кімната з великим комфортом і простором.

День 10: Луго – Феррейра

26 км: Луго – Сан-Лазаро – Сан-Віченцо-ду-Бурго – Сан-Ромао-да-Реторта – Феррейра

Прокинулися о сьомій, вийшли з міста о восьмій після чашки кави з чурросом як комплімент. Взагалі, тільки у Галісії я по справжньому відчула – що таке безкоштовні компліменти до напоїв. В Луго і в інших, трохи віддалених від Сантьяго містах такі дають закуски до пива, вина, кави тощо. Що ближче до столиці Галісії, то менше шанс їх отримати.

Третє утро поспіль ранкові тумани – це означає, що вдень буде спека. Так і було.

На дорозі купа новеньких чистеньких пілігримів з маленькими наплічниками. Це ті, хто не може собі дозволити ходити довго, або просто не хоче йти більше, ніж 100 км. А за 100 кам Каміно дають Компостелу. Ось вони стокілометровці – додалися у великої кількості до тих, хто йде Примітиво, або повернув на Примітиво з Норте.

Так ми зустріли двох українок – двох Людмил, що вже давно мешкають у Римі. Їх вів гід італієць, який пообіцяв з них зробити справжніх пілігримок. За півгодинки, що ми поспілкувалися, Людмили зібрали всю їм необхідну інформацію по цінах, зрозуміли, що заплатили гіду набагато більше. Але не засмутилися – вони ночували у готелях, їхні валізи їхали у доставці, а наступного разу вони вже підуть самі, якщо їм сподобається.

Це був би неважкий день прогулянки, по невисоким пагорбам Галісії. Але хочу відмітити – майже немає кафе на цій частині шляху – майте якийсь перекус і воду. Є десь посередині автомат з кавою, а ще кафе аж у Сан-Ромао-да-Реторта.

А ще було спекотно і ми біля другої дуже спеклися – неочікувано прийшла тепла погода. Коли йдеш о уверх, то униз – хочеться сховатися у тіні і нікуди не йти. І ще – половину дня доведеться йти по дорозі, хоча не дуже завантаженій.

Житло у Феррейра

Albergue Ponte Ferreira – більшість наших Каміно-друзів пішли в цей альберго. Але я уважно почитала відгуки і не заходтіла в ньому селитися через те, що один туалет і душ на повну кімнату людей. Тісні приміщення, немає доступу до кухні (ви не можете закип’ятити воду, або розігріти їжу), немає доступу до пральної машини (якщо ви хочете нею скористатися, то маєте віддати свій брудний одяг жінці на ресепшині і через деякий час вона вам його поверне чистим, але мокрим. Бо сушильної машини немає). Немає Wi-Fi. Ціна 15 євро.
Albergue A Nave de Ferreira – Місце дуже чисте та охайне, чудове розташування на Camino Primitivo, величезна вітальня/їдальня та дуже приємний сад. Пропозиція прання та бар, хороший вибір напоїв, невеликі, але добре обладнані кімнати. Також поруч є ресторан з пристойними варіантами харчування.
Cruz de Ferreira – цей альберго розташований за 1 км від Феррейра і трохи в стороні від каміно (є вивіски і вказівники). Ми зупинилися саме тут через гарну ціну, хоча був єдиний поганий відгук. Я не зрозуміла саме чому, бо тут тихо, охайно і можна замовити меню пілігрима за 12 євро. Величезна галявина біля альберго – ми на ній зазасмагали під сонечком. І в кімнаті на 4 людей було тільки 3 людини. Мені тут сподобалося. Ціна 12 євро за ліжко.
Pensión KM73 – пансіон з двмісними номерами, хоча в ньому є одна кімната на 4 людей з двоповерховими ліжками. Можна розглянути, якщо всі місця вже зайняті.

День 11: Феррейра – Боенте

27 км.: Феррейра – Ас Сейшас – Касакаміно – Іраго де Арріба – Меліде – Боенте

І ось, настав той день, коли Каміно Примітіво закінчився. Чому, спитаєте ви – до Сантьяго ще три дні пішки. А тому, що саме сьогодні ми потрапимо на інший маршрут – більш відомий і найпопулярніший Каміно Франсез.

І через це стає трохи сумно, за різними причинами. Тому що закінчується ще один Каміно, тому що на Франсез я вже була, а останню його частину йшла двічі (другий раз від Арсуа – туди втікає Каміно дель Норте). І тому, що тут величезні натовпи, переважно з тих пілігримів, які почали свій шлях на останніх 100 км.

Деякі ділянки стежки йдуть через ліс – у спеку це рятує. Але, чесно кажучи, останні три дні Camino Primitivo менш вражаючі, ніж перша частина.

Camino Primitivo зливається з Camino Frances у Меліде. Коли ви дійдете до міста, не дивуйтеся, там будуть сотні паломників. Остання частина Французького шляху від Саррія є найпопулярнішим маршрутом Каміно. Не потрібно турбуватися про проживання, є багато альберго, в тому числі один муніципальний на 120 осіб. Місто відоме пульперіями – ресторанами, де можна поїсти пульпо (восьминіг, приготований зі спеціями).

Але ми вирішили пройтися далі, до Боенте, забронювавши там місця у альберго, який мав купу гарних відгуків – Albergue El Aleman (16 євро за ніч). Нам дуже не пощастило – у чистому сучасному альберго Ксюшу покусали клопи. Причому вони були величезні і їх було багато під матрасом. Вранці ми сказали про це власнику (або менеджеру), який одразу почав перекладати вину на нас – це ви їх принесли тому вони вас кусали. Ага, принесли і запхали під ваш матрас.

Ми розлютилися – нормально було б з його боку поспівчувати і запропонувати допомогу. Але ненормально ось так грубо відмазуватися. Я стала вимагати дати нам якійсь засіб від клопів, щоб ми могли обробити рюкзаки та речі і не нести це “добро” у інший альберго. На щастя – вони нам його дали. Потім весь день наши наплічники смерділи хімією, але нічого не поробиш – треба обробляти все від цієї гидоти (іспанською чинчос – клопи).

Житло в Меліде та наступних 10 км

Муніципальний паломницький хостел Melide – класичний муніципаль на 120 місць, ціна 10 євро, з гарними туалетами та душами.
Albergue Pereiro – усе чисте, є великі шафки, гарні ванні кімнати та не надто багато людей разом.
Albergue Arraigos – Розташування ідеальне, прямо в центрі міста, що означає легкий доступ до їжі та продуктів. Крім того, альберго знаходиться на другому поверсі, тому там тихіше, навіть коли він знаходиться на узбіччі вулиці. Кожен паломник отримує ключ від вхідних дверей – немає комендантської години. Є маленька кухня без плити, але все інше. Невелика пральня з пральною машиною та сушаркою, які працюють за монети.
Albergue Boente – Чудовий альберго. Хороша їжа. Є басейн – приємно потримати ноги у воді після довгої прогулянки. Зона пральні також є плюсом. Чудові зручності за розумною ціною. Одна з найкращих пропозицій на Каміно!

День 12: Боенте – А-Руа

30 км: Boente – A Fraga Alta – Ribadiso da Baixo – Arzua – Calle – Salceda – Mojon – O Empalme – Santa Irene – A Rua

Цей день був важким, спекотним і нічим не цікавим – ми йшли унатовпу прочан, пілігримів та турігрімів. Після тихого Каміно Примітіво ви йдете французьким Каміно разом із сотнями, якщо не тисячами інших паломників. По дорозі багато кав’ярень, ресторанів, альбергів, принаймні кожні 5 км.

Поснідали в містечку Арзуа – тут до Каміно Франсез додається Каміно дель Норте. Тут я була вже двічі і знаю це місто на шляху дуже добре. Купили смачного апельсинового соку, фруктів і пройшли ці 30 км з багатьма зупинками в евкаліптових пролісках.

Житло на останню ніч перед входом до Сантьяго де Компостела

О Педрузо. Не знаю, чи існувало б це місце без Каміно, місто — це лише одна вулиця з багатьма альбергами, ресторанами, кафе тощо. Є кілька приватних альбергів/хостелів і готелів, а також один муніципальний альберго.

Цього разу ми заночували у Albergue Espiritu Xacobeo – це за пару км до О Педрузо, в тиші і спокої, хоча альберго достатньо простий. Власники дуже стараються допомогти – безкоштовно звозили нас до супермаркета і обратно. Ми змогли купити продукти і приготувати вечерю та сніданок на кухні альберго. Ціна 15 Євро за ліжко.

Монто де Гозо. Ідеальне місце для ночівлі у Муніципальному альберго на Монто да Гозо. Тут розташований найбільший альберго на Каміно з будь яких існуючих – на 450 місць. Його побудували на початку 2000 років, коли у Сантьяго приїжджав Папа Римський Іоан Павло ІІ. Тоді на Монто да Гозо був побудований величезний комплекс для його прийому. Я два рази зупинялася в цьому альберго – він чудовий. А ще гарно прокинутися в ньому вранці і піти у собор на месу о 12:00, тоді встигаєш отримати креденсіаль і залишити речі у камері схову на пошті біля собору. Ми так робимо кожного разу, коли приходимо в Сантьяго, бо з рюкзаками в собор не пускають.

День 13. А-Руа – Сантьяго-де-Компостела

22 км: А-Руа – O Pedrouzo – San Paio – Lavacolla – Monte do Gozo – Santiago de Compostela

В останній день на Camino Primitivo ми пропонуємо почати раніше, якщо ви хочете встигнути на паломницьку месу о 12:00 (також є пілігримська меса о 19:30). Пам’ятайте, що вам заборонено входити до собору з рюкзаком , ви можете залишити його в своєму альбергу або в офісі прийому паломників, за 100 метрів від собору. Або як це робимо ми – на пошті біля собору Сантьяго.

Найпростіший варіант – залишитися в одному з альбергів по дорозі до собору, ви можете просто кинути там свій рюкзак і продовжити пішки. Але на це погодяться скоріше приватні альберго – ми ночували у найбільшому муніципальному альберго в Сантьяго-де Компостела – Семінаріо Мінор, а там поселення після 14:00, а залишати рюкзаки до поселення неможливо.

По дорозі на вас чекає приголомшливий ліс одразу після О-Педроузо. А ще, якщо пощастить, ви побачите як злітають літаки з аеропорту Сантьяго.

Сантьяго де Компостела

Ми попали на ранкову месу, а перед тим отримали Компостели в Офісі пілігримів. Було приємно, що меса цього разу була англійською і я нарешті зрозуміла про що йшлося на неї. А ще було приємно почути про нас, коли перелічували пілігримів, що прийшли сьогодні в Собор. Я аж розплакалася, коли почула про українців, що прийшли з Ов’єдо. А потім запустили Ботафумейро – це чудо, яке трапляється не кожного дня. Але ми вже багато разів це бачили (нам просто щастить) ікожного разу мурахи по шкірі і сльози щастя – ми знов це зробили, ми знов пройшли Каміно і знов плануємо наступний шлях.

Раджу почитати: Сантьяго-де-Компостела, Іспанія – міні-путівник по столиці Галісії

Заселилися у найпопулярніший серед пілігримів Albergue Seminario Menor. Величезний альберго на одному з пагорбів Сантьяго, тут більше 170 місць і доволі приємна ціна у співвідношенні з якістю проживання.

Увечері зібралися всі наші каміно-друзі, з якими ми пішли святкувати фініш Каміно. Було весело і смачно, це найкращі моменти після закінчення, коли можна разом відсвяткувати цей день.

У Сантьяго-де-Компостела є багато цікавих речей, якими можна зайнятися на пару днів: від виходу за вином і тапас до відвідування музеїв і одноденних поїздок на узбережжя. Ми залишилися на дві ночі, щоб спокійно погуляти містом і далі полетіти в Андалусію на Автоподорож узбережжям Коста-дель-Соль.

І попри всі негаразди, які були на цьому Каміно – він мені дуже сподобався. Бо цей шлях досі не дуже популярний (у порівнянні з іншими), він гарно міксує атмосферу паломництва і туризму. Таке гарне приємне навантаження, після якого легко злітаєш на 5-10 поверхів і відчуваєш себе мов пташка.

Де зупинитися в Сантьяго-де Компостела

Albergue SP 55 by Bossh! Hotels – гарний хостел, кімнати на 4-х зі своїм душем та туалетом. Електронні замки. До Кафедрального собору та центрального автовокзалу 15 хвилин пішки.
Hotel Pombal Rooms – чудові номери з вікнами з видом на собор.
Муніципальний альберго в Сантьяго-де Компостела – Семінаріо Мінор – розрахований більше ніж на 160 пілігримів, дуже гарні умови проживання, можна залишитися на дві ночі.

Що знадобиться для подорожі Іспанією

Не заощаджуйте на медичній страховці – її зручно придбати онлайн на порталі HotlineFinance. Лікування в Іспанії коштує недешево, але за невелику суму можна придбати страховку з покриттям 30000 Євро.
Якщо я не зупиняюся в альберго, то бронюю хостели чи пансіони через Booking.com. Роблю це увечері на наступний день.
Автобуси по Іспанії купую на сайті іспанського перевізника Alsa.
Квитки на потяги в Іспанії – на сайті іспанської залізничної компанії Renfe.