Хочу розповісти про зимовий похід у Карпатах – власний досвід сходження на Піп-Іван Чорногорський. Поділитися корисною інформацією для тих, хто планує. А також застерегти тих, хто збирається це робити без гідів поодинці.
Українські Карпати вважаються невисокими горами – максимальна висота 2061 метр – гора Говерла. Влітку в гарну погоду по Карпатах ходити доволі нескладно навіть туристу-початківцю.
Але взимку треба бути обережнішими. Саме через несерйозне ставлення до висоти і складності Карпат, кожну зиму там хтось замерзає. Стається це через те, що люди не розрахували власні сили, неправильно вдягнулися, пішли неправильним маршрутом чи потрапили у лавину.
Одразу зізнаюся, що я не дуже досвідчена у зимових походах. Але дві спроби піднятись на Піп-Іван навчили мене деяким правилам, якими хотілося б поділитися.
Чому саме Білий Слон?
Прізвисько Білий слон гора отримала через польську обсерваторію – будівлю яка розташована на вершині Піп-Івана. Обсерваторія взимку покривається крижаним хутром і дійсно нагадує величезного слона (або мамонта), що заблукав у снігових хмарах.
Обсерваторія була побудована польськими інженерами в 1938 році і в той час була другою серед європейських після французької обсерваторії в Піренеях. Та шостою у світі з тих, що будували у горах. Будівництво велося силами місцевих мешканців, а обладнання замовлялося з Шотландії та Польщі.
Тут знаходився найбільший на той час у Європі телескоп, був готель для туристів із центральним опаленням та затишними кімнатами. А у ресторані готував особистий кухар колишнього чеського президента Масарика. На вершину було проведено телефонний зв’язок із Варшавою. Це була грандіозна споруда для дослідження зірок та метеорології.
Обсерваторія пропрацювала трохи більше року, коли почалася Друга світова війна. Тоді будівля перетворилася на спостережний пункт, а обсерваторія припинила існування.
З того часу будівля на вершині гори занепадала, але вже декілька років тут проводяться відновлювальні роботи. Сьогодні в обсерваторії позмінно чергують рятувальники МНС. Зупинитися на ночівлю всередині будівлі поки не можна – але у невеликому приміщенні можна перевести дух після сходження.
Навіщо підійматися на Піп-Іван Чорногорський взимку?
Сходження та спуск на вершину займає один світловий день. Але якщо є бажання, можна переночувати у наметі, щоб побачити світанок на Білому Слоні – якщо пощастить із погодою.
Я мріяла побачити білу будівлю обсерваторії у променях сонця, вкриту товстим шаром льоду. Тому, коли зібралася команда для сходження, я з радістю погодилася взяти участь. Але піднялася на зимову вершину Піп-Івана не з першого разу.
Маршрут зимового сходження
Вершина Піп-Іван Чорногорський – 2020 метрів, набір висоти – 800 метрів. За часом наш підйом та спуск зайняли 11 годин. Стартували до світанку близько 5-ї години ранку, спустилися до 4-ї години вечора, було ще не темно.
Старт сходження у Верхній Дземброні – село, розташоване біля підніжжя гори Піп Іван.
Перший кілометр – це пологий підйом на полонину до колиби – хатка-сироварня, яка зимою служить притулком для туристів.
Далі стежка розходиться на два маршрути:
- перший – через скелі Вухатий камінь
- другий – на полонину Смотрич.
Взимку краще підійматися через полонину Смотрич. Тому що на стежці, що веде до Вухатого каменю через вітер утворюються снігові кулуари та є ймовірність сходу лавин.
Після колиби стежка веде лісовим схилом – промаркована біло-синіми смужками.
Підйом лісом нескладний, враховуючи, що в лісі накопичується трохи снігу.
Але потім починається різке піднесення по альпійській частині схилу, на якій ростуть вічнозелені чагарники.
Взимку альпійська частина схилу засипана глибоким шаром снігу. Тому під час підйому провалюєшся у нього на всю довжину ноги. Для запобігання цьому – потрібні снігоступи.
ми йшли без снігоступів, тому цей недовгий підйом – не більше ніж 200 метрів, вимотав нас доволі сильно. Кожен крок я провалювалася по дупу в сніг, і щоб зробити наступний крок, було потрібно витягнути з цієї снігової ями ногу.
Далі стежка виходить на полонину Смотрич (1898м) і тут чекає ще один сюрприз – сильний вітер, який змітає сніг. Але він може здувати й людей, якщо сила вітру вища за 50 км на годину.
Якщо вітер не сильний, то пройти цю ділянку не дуже складно, а потім потихеньку дійти до самої вершини Пап-Івана Чорногорського (2020м).
Порада: Додайте до екіпіровки – кішки, бо по льодовому насту йти без них, особливо у вітер – дуже важко й небезпечно.
Спускалися ми тим самим маршрутом. По дорозі зустрічатимуться вказівники-мітки, але якщо ви йдете без гіда, обов’язково закачайте GPS-трек. На гору будь-якої миті може сісти хмара і в цьому випадку легко заблукати.
Мої спроби сходження на Піп-Іван Чорногорський
Перша спроба сходження була 2 лютого 2016 року. Ми йшли з професійним гідом та собакою-рятівником (величезний маламут Джамбо). Була сонячна та вітряна погода – вітер на полонини Смотрич був близько 80 км на годину.
Через вітер, який буквально валив з ніг, довелося повернутися назад. Полонина Смотрич “не пустила” нас на вершину до Білого слона. Хоча ми бачили обсерваторію, але сил протистояти вітру не було.
Вважаю рішення повернутися з половини шляху правильним та вірним. Причому рішення було ухвалено не гідом, а учасниками походу.
Наступного року вже напочтаку березня ми вирішили повторити спробу сходження. Група вже змінилася, ми вирішили йти без гіда з власними навігаторами.
Через похмуру погоду – на горі висіла хмара, вітер був несильний – 27 км на годину, нам вдалося піднятися на вершину. Але, на жаль, ми не побачили обсерваторію у променях сонця. Хоча в тумані вона викликала захоплення і потрясла своє крижаною шубою.
Під час другої спроби на кількох телефонах було завантажено маршрут. Частково батареї телефонів через холод сіли. Частину гаджетів доводилося періодично вимикати, потім включати, звіряючись з маршрутом. При цьому всі гаджети були заховані у внутрішні кишені.
Через те, що телефон часто ховали в кишеню, ми трохи збилися з маршруту. У молоці туману досить складно зрозуміти, куди йде група. Але завдяки тому, що постійно віяв односторонній вітер, ми змогли зрозуміти, що йдемо не туди. Зробивши невеликий гак, ми знову звірилися з маршрутом і повернулися на стежку.
Якщо у вас немає досвіду зимових походів – не ходіть у гори взимку без професійних гідів!
Навіть якщо ви йдете з гідом, кожен член команди повинен завантажити GPS-трек на свій гаджет. Гаджети тримати у теплі, щоб не розряджати батарею.
Взяти із собою додатковий power-bank для підзарядки.
У тумані може заблукати навіть група з гідом!
Будьте уважні, тримайтеся разом на відстані видимості (до 2 метрів).
В результаті ми піднялися на вершину, близько години відпочивали в кімнатці в обсерваторії і пішли на спуск. Спускалися за часом стільки ж, скільки піднімалися. Під час підйому було витрачено багато сил, тому спуск теж зайняв близько п’яти годин.
Одноденний похід був досить нудним. Але я рада, що ми не залишилися ночувати в наметі на горі. Наступного ранку була сильна хмарність та сніг – світанку на Піп-Івані ми б так і не побачили.
Екіпірування для одноденного сходження на Піп-Іван Чорногорський
Як вдягнутися, що мати з собою, якщо зібралися у одноденний зимовий похід у Карпатах (без ночівлі).
Одяг та взуття:
- Термобілизна для активних видів спорту. У мене термоштани та термомайка з довгим рукавом, які добре виводять вологу. Я в них катаюся на лижах – це термобілизна із синтетики, без бавовни чи вовни. Чому саме така? Бавовняна погано відводить вологу, а під час походу ви сильно потітимете. Якщо вода не відводиться, ви будете весь час мокрим. А при зупинці на відпочинок замерзнете і можете захворіти. Вовняна термобілизна необхідна тільки для ночівлі в горах – в ній тепло спатиме в наметі. Але вдягати її треба безпосередньо перед сном, не під час підйому.
- Лижні штани та лижна куртка – знову ж таки, це дихаючий зимовий одяг, який виводить вологу.
- Флісова кофта – надягла на термомайку і цього мені було достатньо.
- Взуття – трекінгові або гірські черевики з високою щиколоткою.
- Шапка, баф на шию, рукавички.
- Лижні окуляри – в них краще видно в туман, а також не сльозяться очі від вітру, захищають від сонця.
Спорядження:
- Кішки – для походу по крижаній поверхні.
- Снігоступи – щоб не провалюватися у високий сніг.
- Перекус – бутерброди, вода, енергетики, шоколад, печиво (брала на 2 прийому їжі на всяк випадок, якщо затримаємося).
- Бахіли – щоб сніг не попадав у черевики.
- Рюкзак до 30 літрів – для перекуса та додаткових сухих речей (шкарпетки, термомайка, сухі рукавички).
- Трекінгові палиці – допомагають на підйомі упиратися в сніговий шар, на спуску розгружають коліна.
- Аптечка з ліками.
- Підсрачники з гуми – маленькі каремати на гумці, щоб було тепло сидіти на снігу.
Житло в Дземброні – де заночувати перед сходженням на Піп-Іван
Ми обидві рази зупинялися в кемпингу – «Білий слон». Він розташований у селі Нижня Дземброня. Гарне місце, є будь-які варіанти проживання: в хостелі або окремому будиночку. Можна оселитися у двоповерховому котеджі з каміном на 4 особи.
Якщо хочеться зупинитись ближче до гори, тоді краще вибрати житло у Верхній Дземброні.
Наприклад, в Дзен Хаті – вона розташована вище за село, з видом на полонину Бистрець. Гарне місце та класний будиночок з усіма зручностями.
Як дістатися Дземброні
До села Дземброня, Верховинського району Івано-франківської області можна дістатися наступним чином: поїздом з Києва чи Одеси до Ворохти, звідти автобусом або таксі через Верховину, далі у Дземброню.
Корисні статті та посилання:
Розклад маршрутів та квитки на автобуси – на InfoBus.ua
Туристична медстраховка зі знижками можна придбати на сайті компанії VUSO
Зелена карта для подорожі на автомобілі за кордон – онлайн на порталі HotlineFinance
Бронювання готелів та апартаментів – Booking.com
- Похід Чорногорським хребтом – найвищі вершини України
- Драгобрат – чим зайнятися влітку на зимовому курорті
- Туристичне спорядження, що допоможе пережити холодну зиму
- Три літніх маршрути для одноденного походу в Карпатах
- 10 стильних готелів та будиночків для відпочинку в Карпатах
