Як потрапити на трекінг до Евересту — переліт до Лукли та його особливості.
Є два варіанти, як потрапити на початок маршруту до Базового табору Евересту: трястися 10 годин автобусом із Катманду до селища Джирі, а звідти 5 днів пішки підніматися до Лукли.
Або долетіти за пів години з Катманду одразу до Лукли на маленькому моторному літаку, подивившись з ілюмінатора на вершини восьмитисячників.
Більшість трекерів обирають другий варіант — так швидше й не потрібно втрачати дорогоцінний час. Ми теж обрали переліт і не пошкодували. По-перше, це швидко, а по-друге, такого вприску адреналіну, як під час посадки в Луклі, ще треба в житті пошукати.
Лукла — як усе починалося
Аеропорт Лукла імені Тенцинга та Гілларі — названий на честь перших підкорювачів Евересту: Тенцинга Норгея та Едмунда Гілларі. Едмунд Гілларі брав найактивнішу участь у житті Непалу, багато спонсорував цю країну, будував мости та школи, допомагав розвивати цей високогірний край.
Ще наприкінці дев’яностих ЗПС була гравійною. Туристи, які стали свідками будівництва нової ЗПС, описують це так:
“Бітум завозили в бочках бортами Мі-8. Щебінь до потрібної фракції кололи вручну. Так само вертушками, частинами було завезено асфальтовий коток. Котком спочатку ущільнювали щебеневу основу смуги, потім бітум гріли на вогні, розливали й наносили шар дрібного щебеню, після чого знову лили бітум — і так шар за шаром. Після укладання кількох шарів “пиріг” ущільнювали все тим самим котком (якийсь час його ще можна було бачити біля краю льотного поля). Потрібний профіль полотна задавали за допомогою дощок, вирівняних за нівеліром. Новий аеропорт побудували всього за рік.
Окремої уваги (якщо не окремого допису) заслуговує стара, ґрунтова смуга, яка прослужила, якщо не помиляюся, до січня 1998 року. Зливаючись кольором із місцевістю, вона була не так помітна з бортів, що приземлялися. Пасажири дивилися на навколишні пагорби, оскільки літаки заходили на посадку дуже низько, і мало хто очікував, що це і є посадка.
Посадки були досить жорсткими, із клубами пилу і, як правило, супроводжувалися жіночими (а то й чоловічими) криками.
Сам аеропорт являв собою будку диспетчера (збереглася й донині, використовується охороною для власних потреб), залізний ангар, куди зносили багаж пасажири, що вилітали, і невеликий будиночок — будівлю аеровокзалу (знесені під час реконструкції).
І жодної огорожі! Про прибуття чергового борту, як і зараз, сповіщала сирена. За цією командою зі смуги проганяли корів, а також туристів, які коротали час очікування вильоту за грою у волейбол. Борт сідав, завантажувався, відлітав — і все поверталося на круги своя.
Чи дійсно аеропорт Лукла супернебезпечний?
Лукла вважається одним із найнебезпечніших аеропортів у світі. ЗПС аеропорту має всього 527 метрів і побудована під ухилом у 12 %. Такий кут сприяє ефективному зльоту й гальмуванню на такій короткій смузі.
Аеропорт розташований високо в горах — на висоті 2860 м над рівнем моря. З одного боку ЗПС — обрив у семисотметрову прірву, з іншого — скеля. До того ж вузька ущелина, у яку влітають літаки, — досить складне місце для маневру. Створюється повне відчуття, що ви сідаєте й злітаєте з палуби авіаносця, тільки високо в горах.
Посадка в Луклі здійснюється лише вручну — за Правилами візуальних польотів. Тому що в аеропорту є лише радіостанція, і жодного іншого радіолокаційного обладнання немає.
Попри те, що в Луклі траплялися авіакатастрофи, відсоткове співвідношення падінь до кількості злетів і посадок мінімальне. Найцікавіше, що здебільшого катастрофи відбувалися через несправності авіатранспорту, рідше — через погодні умови. У хмарну та негоду літаки сюди просто не літають.
Через погодні умови польоти до Лукли найчастіше здійснюються рано-вранці, поки немає хмар. Тому літаки до Лукли летять «зграями»: прилітають один за одним, сідають і навіть не вимикають двигуни. Висаджують прибулих трекерів, завантажуються тими, хто вже все побачив, і відлітають до Катманду.
Погода в цьому місці вирішує все. Якщо не пощастить, на свій рейс можна чекати від кількох годин до кількох днів. Періодично в Луклі трапляються транспортні колапси. Через негоду літаки можуть не літати від кількох днів до кількох тижнів. Через це в Луклі накопичувалися тисячі трекерів. Багато хто з них запізнювався на свої наступні рейси, хтось ішов пішки вниз до Джирі, а в когось був запас часу, і люди чекали на поліпшення погоди.
Порада: У будь-якому разі, якщо ви плануєте трекінг у районі Евересту (нацпарк Сагарматха), закладіть додаткові дні на випадок негоди. Їх потім можна із задоволенням витратити на шопінг у Катманду або огляд навколишніх пам’яток.
Будівля аеропорту
Будівля аеропорту в Луклі зовсім скромна: місце для здавання та зважування багажу, крихітна зала очікування. І невелика зала, зі скляних дверей якої одразу виходять на посадку.
Коли ми вилітали з Лукли, одночасно прилетіли 4 літаки (з різницею у п’ять хвилин). Посадка на всі чотири борти тривала не більше 15 хвилин, потім літаки по черзі злетіли й відвезли пасажирів до Катманду.
Які авіакомпанії літають до Лукли
До Лукли літають непальські авіакомпанії:
– Nepal Airlines
– Sita Air
– Summit Air
– Agni Air
– Yeti Airlines
Ще десять років тому купити квитки через сайт на внутрішні рейси Непалу було неможливо. Тільки після прибуття до країни або заздалегідь, зв’язавшись із турагентством (+5% до вартості). Тепер продаж через сайт авіакомпанії — це норма.
До аеропорту Лукла літають маленькі двомоторні літаки, у які вміщується від 15 до 20 людей. Навіть у таких тісних літаках-маршрутках є стюардеси, які розносять льодяники та ватні беруші. Плюс до Лукли літають гелікоптери, але це дороге задоволення.
Вартість перельоту в обидва боки в усіх авіакомпаній практично однакова — близько 300 доларів, а от на гелікоптері з Лукли в один бік можуть попросити від 400 доларів із людини.
Аеродром в Намче Базаар
Насправді в Луклі не єдине місце, де можлива посадка літаків і гелікоптерів. Ще над Намче-Базаром є досить велика злітно-посадкова смуга, куди спокійно сідають гелікоптери, що привозять вантажі для експедицій і місцевих жителів.
Але цей аеропорт не використовується для посадки пасажирських літаків з природної причини: шерпи хочуть заробляти на туристах, і їм невигідно використовувати цю ЗПС. Зайві 2 дні переходу з Лукли в Намче-Базар прогодують багато сімей. Та й для трекерів додаткова акліматизація лише на користь.
Переліт із Катманду до Лукли
Окремо розповім про відчуття від польоту й посадки. Це невимовні словами почуття, політ, який варто випробувати на власній шкурі. Спочатку літак летить над пагорбами Гімалаїв, удалині видніються семи- й восьмитисячники.
Якщо ви займете місце безпосередньо за пілотами, які фактично нічим не відгороджені від пасажирів, то зможете спостерігати за посадкою через лобове скло літака.
Літаком керують вручну, і перед тим, як його посадити, наші пілоти молилися, приклавши руку до губ, потім до голови, потім до панелі управління. Я була шокована цим дійством, але потім подивилася в лобове скло літака й побачила, як унизу під нами лежала крихітна ЗПС. На неї літак мав сісти з розгону.
Пілоти плавно посадили літак і щойно він торкнувся ЗПС, загальмували машину, а вже за кілька секунд ми повернули до аеропорту й були готові до висадки. Пролунавало оплески, веселий сміх пасажирів, і нас випустили на волю. Емоцій від цього польоту вистачило на все життя.
Але я люблю літати, тому переліт із Катманду до Лукли став гарним початком треку до Евересту, який ми пройшли в березні 2012 року.
Що ще почитати:
Трекінг до Евересту – як організувати похід по Гімалаям
Путівник по Непалу – як підготуватися до самостійної подорожі
Катманду за три дні – що обов’язково зробити і побачити в столиці Непала
Марді Хімал трек – як самостійно пройти маршрут для новачків в Гималаях
Корисні посилання:
Бронювання готелів – Booking
Підібрати медичне страхування для подорожі –Hotline.Finance
Очень интересно, хорошо сделано и спасибо за то, что поделились таким хорошим блогом