Дрогобич на один день – екскурсії та прогулянки містом: солеварня, дерев’яні церкви, вілли нафтомагнатів, ратуша й вежа.
Дрогобич – невелике містечко за дві години їзди від галасливого туристичного Львова. Як центр агломерації, що увібрала в себе індустріальний Борислав і курортний Трускавець, він став другим за величиною після Львова містом Галичини. Сусідство з туристичним Львовом не вплинуло на його затишок.
Дрогобич досі залишається провінційним та недооціненим масовим туристом тихим містечком, куди добре приїхати на день погуляти старовинними вуличками та випити чашку галицької кофе.
Дрогобич останні роки активно розвиває себе як туристичне місто. Місто з багатою історією та затишною центральною частиною цілком відповідає уявленням про відпочинок у вихідний день. Поряд за якихось 10 км знаходиться знаменитий Трускавець з великою кількістю готелів і масою туристів, що оздоровлюються. За 40 км розташована Східниця, з якої також можна приїхати погуляти в Дрогобич на один день.
Саме так ми зробили під час відпочинку у Східниці – про це раджу почитати окремо:
Східниця – чому сюди варто поїхати на відпочинок
Бурхлива історія Дрогобича
Дрогобич з моменту заснування побачив чимало цікавих подій: у середні віки тут видобували сіль, а в новий час – нафту. Його вулиці та площі – пряме свідчення нафтового буму, що прийшов з віком індустріалізації. Уявіть, хоч на мить, що Львівська область була такими собі нафтовими Еміратами. Тільки без скла та бетону, а під час Австро-Угорської імперії, яка й почала видобувати тут нафту сто п’ятдесят років тому. Свідками колишньої розкоші є чимала кількість вілл, які належали нафтомагнатам тих часів.
Місто на солі
Копаючи глибше у часові шари, можна докопатися до солі землі, яку тут видобували з XIII століття. Видобуток ведеться і сьогодні. У середні віки місто піднялося на солеварінні – сіль викачують з-під землі у вигляді розсолу, переробляючи її більш ніж у 40 варницях.
Взагалі, солеваріння тут давнє – за однією з версій, саме слово Галичина походить від грецького «галіс» або «галіт» – сіль. Соляна епоха залишила нащадкам рідкісного зразка готичний собор Святого Варфоломія, до якого примикає дзвіниця, перебудована з оборонної вежі. Та дивовижну дерев’яну церкву Святого Юра – один із шедеврів дерев’яного зодчества України.
Дрогобицька солеварня
Соляна історія жива і зараз – на околиці Дрогобича вже 800 років функціонує солеварня, зі свердловиною, пробуреною ще у XV столітті. Дуже раджу екскурсію в це місце тим, хто цікавиться індустріально-історичним туризмом.
Солеварня трохи занедбана, але екскурсія по неї дуже цікава. Її веде пані Оксана, яка є гідрогеологом та екскурсоводом на солеварні. Вона показує і розказує дуже цікаву історію солеварні. А також показує весь процес випарювання: соляний розсіл качають з-під землі, відстоюють в дерев’яних ємностях, випарюють сіль за допомогою дров’яної пічки.
Все це неймовірно цікаво, особливо тому, що процеси не змінилися з часів 13 століття (ну окрім викачки насосом). Побувайте на цій екскурсії – вам навіть дадуть спробувати кристали солі.
На солеварню можна попасти самостійно – кожного вівторка та четверга тут проводять екскурсії для збірних груп. На сайті солеварні можна подивитися час екскурсії та контакти (краще зателефонувати перед тим, як планувати).
Квитки – 100 грн. за відвідування та екскурсію.
Церква Святого Юра – пам’ятка ЮНЕСКО в Україні
Церква Святого Юра – не лише одна з найкрасивіших, а й одна із найстаріших на Галичині. Побудована вона була на початку XVI століття у селі Надіїво, а вперше згадується у 1656 році у зв’язку з перевезенням її до Дрогобича. Внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Кажуть, що церкву Святого Юра збудовано без жодного цвяха. Але зараз, звісно, вже цвяхів багато, бо утримати цю будівлю без них дуже важко. А розписи на внутрішніх стінах та чудовий дерев’яний іконостас (зараз на реставрації), що збереглися до наших часів і сьогодні дивують зображеннями та надписами.
Церкву Святого Юра називають “церква у церкві”, бо вона має дві частини – нижню та верхню. Верхня церква також використовувалася для служіння – в окремі часи від служб, що проходили в нижній частині (щоб встигнути охопити всю парафію).
Церква Святого Юра є частиною Музею Дрогобиччина.
Вхідний квиток коштує 100 грн, вхід на другий ярус церкви – ще 50 грн., фотографування – 50 грн.
Церква Воздвиження Чесного Хреста
З іншого боку солеварні розташована ще одна унікальна пам’ятка архітектури національного значення – церква Воздвиження Чесного Хреста, про яку говорять, що вона старша за церкву Юра на 50 років.
Поруч церкви є дзвіниця, збудована у формі давніх оборонних дерев’яних веж. Вперше згадується у документах 1496 р. Не раз горіла, перебудовувалася. За написом на бантині нефа, офіційною датою заснування святині вважається 1613 р. Зводилася коштом власників солепромислу.
Надзвичайну художню цінність створює також церковний живопис. Частину іконостаса змайстрували у XVI – XVII ст., є елементи XV ст. Зверніть увагу на ікони ”Богородиця Одигітрія з похвалою”,”Воздвиження Чесного Хреста”, “Cтрасті Христові”, що добре збереглися й понині.
Прогулянки Дрогобичем – шик та розкіш нафтової епохи
Але соляні часи канули в Лету, і їм на зміну прийшла нафтова ера, яка подарувала Дрогобичу розкішний історичний центр. У другій половині XIX століття Дрогобич став нафтовою столицею не лише Галичини, а й усієї Австро-Угорщини. Гуляючи його вуличками не потрібно включати уяву – видно, що тут колись жили багатії.
Ратуша та площа Ринок
У центрі Дрогобича знаходиться площа Ринок – невелика, але дуже симпатична копія львівської площі Ринок з ратушею та дзвіницею посередині. Зараз це місце прогулянок, а раніше тут все гуділо у вихідні, як у вулику: йшла жвава торгівля з возів та лотків, люди жартували, знайомилися, купували та збивали ціни.
Ратуша була побудована в 1927 році замість зруйнованої під час Першої світової війни австрійської. А та в свою чергу змінила на цьому місці свою дерев’яну попередницю 1460 року. З її дзвіниці видно Дрогобич у всій красі: дахи найближчих будинків та віддалених особняків. Квиток на дзвіницю: 40 грн. у туристичному центрі, що розташований у ратуші біля памятнику “Закохана пара під дощем”.
Особливо впадає у очі Собор Святої Трійці – йому З00 років, і він донині служить греко-католицьким парафіянам. А на вулиці Стрийській височіє відреставрована величезна будівля Хоральної синагоги, збудована для колись численної єврейської громади Дрогобича, яка відігравала важливу роль в економічному житті міста.
Площа Ринок дуже охайна, тут приємна атмосфера: перемонтовані та пофарбовані старовинні та нови доми і голуби, яких ганяють діти.
Вілли Дрогобича
Від ринкової площі розбігаються на всі боки вулиці з будинками, які поступово реставрують і вони повертають свій шик минулої епохи. Ось ці вулиці та особняки і є головною пам’яткою Дрогобича. У це місто треба їхати, щоб гуляти бруківкою, розглядаючи витончену фантазію архітекторів.
Будинки австро-угорської забудови увібрали в себе все: скульптури та ніші, балкончики та карнизи, вежі зі шпилями на будинках колишніх нафтових магнатів.
Вілли розташовані на вул. Шевченка:
Вілла Яроша (Т. Шевченка, 23) – Вілла належала останньому бургомістру міста – Реймонду Ярошу. Вона була побудована на рубежі 19-20ст місцевими підприємцями Шпіцманамі – відомими діячами у Дрогобичі завдяки видобутку нафти. Після Першої світової палац викупив Реймонд Ярош. Зараз тут розташовується біолого-природничий факультет Дрогобицького педагогічного університету ім. Франка.
Вілла “Б’янки” (Т. Шевченка, 38) – Палац збудований на межі ХІХ – ХХ століть. Цей архітектурний шедевр згадується на сторінках оповідання Бруно Шульца “Весна” як місце, де жила надзвичайна Б’янка, недосяжна для Шульца красуня, яку він спостерігав звіддаля. Будівлю передали Дрогобицькому музею “Дрогобиччина”, який у 2005 році перетворив віллу в Палац мистецтв – квитки по 50 грн.
Вілла віце-бургомістра Якуба Фоєрштайна (Січових Стрільців, 18) – Будинок, що є пам’яткою архітектури місцевого значення, зведений на поч. ХХ ст. у стилі пізньої сецесії на замовлення славнозвісного та одіозного місцевого “нафтового олігарха”, заступника бургомістра (з 1899 по 1914) Дрогобича – Якуба Фоєрштайна (1866-1926). Зараз в ньому розташована Галерея Сакрального Мистецтва.
Вілли розташовані на вул. Франка:
Вілла Ільницького (Ів. Франка, 38) – вілла початку. ХХ ст. із дерев’яною вежею та кутовим балконом – пам’ятка архітектури місцевого значення. Належала шанованому у місті українському адвокатові – Володимиру Ільницькому. Його називали “головним адвокатом нафтових справ”.
Дім зі статуєю Свободи (Ів. Франка, 36) – На початку ХХ ст. сім’я баронів Ґартенберґів побудувала у Дрогобичі, у стилі необароко, родовий палац. З будівництва цієї вілли розпочинається відома повість Івана Франка “Борислав сміється”, де власник вілли Леон Ґартенберґ іменується, як Леон Гаммершляг.
Вілла Гетлінгера (Ів. Франка, 3) – двоповерхова кам’яниця, яка одразу привертає увагу, є пам’яткою архітектури місцевого значення і походить х поч. ХХ ст. Належала вона акушеру-гінекологу Максиміліану Ґетлінґеру; тут він займався лікарською практикою та мешкав зі своєю сім’єю.
Вілла Ґершдерфера (Ів. Франка, 16) – віллв 1900 року належала адвокату Йонашу Ґершерферу, який був головою Товариства, якому належала дрогобицька приватна гімназія імені професора Леона Штернбаха.
Де спробувати дрогобицьку каву та смачно поїсти
Вілла Невядомського (Жупна, 2А) – зведена у 1903 р. (дату засвідчує надпис над балконом) у стилі пізнього історизму. Будинок належав власнику пекарні на в. Війтівська Гора, банкіру, політику і бургомістру міста Яну Невядомському (1840-1914).
Саме в неї розташована кав’ярня, яка мені дуже сподобалася – гастро-кавярня Кавун. Тут можна спробувати каву по-дрогобиціки з сіллю, а також скуштувати солоний чизкейк.
Кавун, до речі, це не фрукт, а людина, ще полюбляє пити каву! (Про це я дізналася ще у Тернополі на театралізованої екскурсії – читайте про них тут: Тернопіль – незвичайні екскурсії файним містом.
Порада: Щоб отримати знижку 15% у кафе Кавун – завітайте у туристичний центр, розташований в Ратуші, вам дадуть флаєр.
Якщо хочете поїсти чогось колоритного та смачного – по сусідству розташований ресторанчик кримської кухні – budu CheBöREK.
Місто мені дуже сподобалося – ми провели тут майже цілий день і прогулянка Дрогобичем стала приємним відкриттям у подорожі Львівщиною. А ще у місті проводять дуже цікаві театралізовані екскурсії – замовляйте їх у Туристичному центрі Дрогобича.
Тому якщо ви побуваєте в цих місцях – дуже раджу!
Корисні посилання для організації подорожі:
Розклад маршрутів та квитки на автобуси – на InfoBus.ua
Зелена карта та медична страховка для подорожі на автомобілі за кордон – онлайн на порталі HotlineFinance
Бронювання готелів та апартаментів – Booking.com
Рекомендую почитати:
- Самостійна подорож до Кам’янця-Подільського – старовинна фортеця, костели та водосховище
- Тернопіль – як провести активні вихідні
- Чернівці – гарна альтернатива Львову на вихідні
- Мукачево – чим зайнятися, що скуштувати та де зупинитися
