Мій Каміно Лебанієго – шлях у Пікос де Європа

Каміно Лебанієго – чому я обрала саме цей маршрут для прогулянки 2025 року? Не найдовший, щоб довго йти та ні про що не думати. Навпаки – усього 4 дні, навіть налаштуватися на шлях неможливо (я ж люблю походити довше).

Але план подорожі в Іспанію не був обмежений тільки Каміно. В ньому пішій маршрут був лагідним початком довгої, майже місячної мандрівки Іспанією, де я пройшлася у горах Пікос-де-Європа, побувала на високогірних озерах, ходила пішки вздовж океану і бачила місця, які колись пройшли повз на шляху Каміно-дель-Норте.

Моя подорож національним парком Пікос-де-Європа

Тоді, у вже такому далекому 2017 році, я йшла по Кантабрії і Астурії під сильними зливами і не змогла насолодитися цими чудовими місцями і дивовижною природою. А повторювати той самий шлях – як неможливо два рази зайти в ту саму воду. Отже я створила подорож мрії, часткою якої було пройтися новим маршрутом Каміно – Лебанієго А після нього побачити океан, містечка Льянес, Рібадеселья, Комільяс і Сан-Вінсенте-де-ла-Баркера, пройти хайкінг у Пікос-де-Європа.

І це вийшла одна з найкращих самостійних піших пригод за останні роки! Цього разу я йшла сама і насолоджувалася безтурботністю і можливістю робити тільки те, що хочу я. Бо соло-подорож це офігенне щастя побути собою разом із собою.

Трохи історії Каміно Лебанієго

Каміно Лебаньєго, паломницький шлях з більш ніж 500-річною історією, починається в Сан-Вісенте-де-ла-Баркера та закінчується біля монастиря Санто-Торібіо-де-Лієбана. Він охоплює кілька місць, овіяних легендами, традиціями та культурною спадщиною, що визначає його унікальну ідентичність.

Ця подорож починається з церкви Богоматері Ангельської в Сан-Вісенте-де-ла-Баркера, розташованої на найвищій частині Пуебла-В’єха, звідки відкривається захопливий краєвид, що поєднує море та гори. Церква, збудована між XIII та XIV століттями та характеризується принципами гірської готики, містить гробницю інквізитора Антоніо дель Корро, яка вважається однією з найкрасивіших похоронних скульптур у країні.

Маршрут йде через гори Кантабрії і закінчується у монастирі Санто-Торібіо, де зберігається одна з найбільших частин хреста, на якому розп’яли Ісуса – Lignum Crucis. Ця реліквія, разом із останками святого, який приніс її на Піренейський півострів, Торібіо з Асторги, є сенсом паломництва до цього святого місця, яке має свій власний Ювілейний рік, привілей, який воно розділяє з часів Середньовіччя з Римом, Єрусалимом та Сантьяго-де-Компостела.

Останній Ювілейний рік на Лебанієго стався у 2023 році, і через цю велику подію, туристична влада Кантабрії зробила багато промоцій про цей шлях. Також були оновлені покажчики, зроблені дуже красиві креденсіалі, які видають безплатно у туристичному офісі Сан-Вінсенте. Рекламу цього маршруту ви побачите крізь у Кантабрії, навіть майже на кожній автобусній зупинці. І це дуже круто!

Факти про маршрут Каміно Лебанієго

• Загальна відстань – 72 км – від Сан-вінсенте-де-ла-Баркера (може бути й більше, якщо почати з Сантандера) – вважається одним з найкоротших шляхів.
• Кількість днів – 3-4 (я пройшла за 4 дні).
• Початкова точка – Сан-Вінсенте-де-ла-Баркера, Кантабрія, Іспанія.
• Фінішна точка – Монастир Сан-Торібіо-Лебаніана, Кантабрія, Іспанія.
• Середня вартість дня – 30 -50 євро з людини на добу (майже немає муніципальних альберго, і тому майже немає де готувати самостійно).
• Середня відстань – 15-28 км на день.
• Важкість маршруту – доволі важкий: перший день – простий, бо майже весь маршрут йде біля річки, трохи вверх-вниз, неважкі схили. Інші дні у горах – що далі, то важче. Є перевали з підйомами по 300-400 метрів, спусками по 500 метрів.
• Проживання – Муниципальні та здебільшого приватні альберги, хостели (також є готелі, які звісно коштують дорожче). Вибір муніципальних альберго невеликий – два альберго, але ціна тільки в одному невисока (8 євро). Альбергів мало, крізь треба бронювати заздалегідь – по-перше, щоб отримати місце, по-друге, щоб власники підготувалися до прийому певної кількості пілігримів.
• Зверніть увагу, частка альберго взимку не працюють, бо у горах лежить сніг.
• Розмітка маршруту – в перший день 8 км жовті мушлі та червоні хрести, бо Лебанієго збігається зі шматочком Норте, далі тільки червоні хрести – символ Каміно Лебанієго.
• Ходове покриття – асфальт, грунтівка, гірські стежки з каміння.
• Сертифікат по закінченню Каміно – називається Лієбана, видається у монастирі Санто-Торібіо наприкінці маршруту.

Яка довжина Каміно Лебаньєго?

Каміно Лебаньєго має довжину 72 кілометри, від Сан-Вісенте-де-ла-Баркера до монастиря Санто-Торібіо в приголомшливій долині Лієбана. Ви можете пройти цей маршрут за 3 дні, але краще розбити етапи на 4 дні, так спокійніше і простіше йти по горах, насолоджуючись гарними краєвидами.

У монастиря досить цікава історія. Заснований він був ще до початку шостого століття нашої ери. Спочатку монастир носив ім’я Мартіна Турського (San Martín de Tours) – єпископа, одного з найбільш шанованих святих у Франції. Перейменували його у дванадцятому столітті – на честь Святого Торібія з Асторги (Santo Toribio de Astorga). Він був архідіаконом і згодом єпископом, відомим завдяки своїй подорожі до Єрусалиму ще в п’ятому столітті. Звідти Святий Торибій, отримавши дозвіл Папи Римського того часу, привіз на землі Іспанії частину Животворного Хреста, що зберігався в Храмі Гробу Господнього. З восьмого століття ця реліквія разом із мощами Святого Торибія зберігається в кантабрійському монастирі Санто-Торібіо-де-Лієбана.

Маршрут добре позначений, з великою кількістю червоних стрілок – червоні, щоб відрізнити маршрут від Каміно-де-Сантьяго. Для самостійного походу вздовж шляху є деяка кількість готелів та закладів харчування, розташованих в селищах на шляху. Не варто очікувати магазини в кожному селі, іноді не крізь є бари, щоб поїсти посеред дороги, або випити чашку кави. Все треба планувати заздалегідь: брати воду та перекуси, погоджуватися на вечерю та сніданок у хостелах. Закладів харчування небагато.

Етапи маршруту Каміно Лебанієго

Шлях Камінго-Лебаньйо офіційно поділяють на три етапи:

• 1. Сан-Вісенте-де-ла-Баркера (San Vicente de la Barquera) – Кадес (Cades) – 28,5 км;
• 2. Кадес – Кабаньєс (Cabañes) – 30,53 км;
• 3. Кабаньєс – монастир Санто-Торібіо-де-Льєбана – 13,7 км.

Але я раджу розділити другий день на дві частини:

• 1. Сан-Вісенте-де-ла-Баркера (San Vicente de la Barquera) – Кадес (Cades) – 28,5 км;
• 2. Кадес – Цицера (Cicera) – 15,7 км
• 3. Цицера – Кабаньєс (Cabañes) – 11,7 км;
• 4.Кабаньєс – монастир Санто-Торібіо-де-Льєбана – 16,7 км.

Скільки людей проходять Каміно Лебаньєго?

Каміно Лебаньєго, безумовно, один із найменш популярних пішохідних маршрутів, але він набирає популярності. З кожним роком його проходить все більше пілігримів, оскільки все більше людей відкривають для себе цю приховану перлину.

Влітку частково цим маршрутом можуть ходити звичайні туристи, отже хостели можуть бути через це переповнені (бронювання обов’язкове!). Хоча ви можете не зустріти інших паломників, варто очікувати на велику кількість туристів-одноденників та відпочивальників, які відвідують цей район. Найжвавіший сезон припадає на літо та шкільні канікули.

Однак, коли я йшла Лебанієго у вересні 2025 року, в хостелах та альберго було достатньо людей – кімнати по 10 – 14 ліжок майже заповнювалися.

Поради щодо початку Каміно Лебанієго

Цей шлях Каміно можна почати в декількох місцях провінції Кантабрія. Багато пілігримів починають Лебанієго в місті Сантандер, яке є столицею Кантабрії. Таким чином в них виходить доволі цікавий по часу шлях – біля 8-10 днів.

Або як я – в містечку Сан-Вісенте-де-ла-Баркера, де маршрут відхиляється від узбережжя вглиб країни. В мене був план йти далі на хайкінг у Пікос-де-Європа, тому я обрала такий початок заради гірського походу.

Хоча Лебаньєго короткий, як тільки ви досягнете монастиря Санто-Торібіо-де-Лієбана, ви також можете продовжити шлях до Сантьяго-де-Компостела по Каміно Вадінієнсе, який закінчується безпосередньо перед провінцією Леон, а далі перейти на Каміно Франсес.

Пілігрими, з якими я йшла паралельно Лебанієго казали мені, що після двох тижнів на Норте, вони вирішили призупинити свій Північний Каміно. Але для якогось логічного його завершення, вони вирішили піти останні дні на Лебанієго, щоб отримати сертифікат – Лебанієна, таким чином зафіксувати проходження такого доволі довгого відрізку офіційним документом.

Вважаю це гарною ідеєю, якщо ви не можете йти Норте цілим за один раз.

Де отримати креденсіаль на Каміно Лебанієго?

Якщо ви починаєте цей шлях в Сан-Вінсенте-де-ла Баркера, є два місця отримання кредесіалю:

• Церква Santa María de los Ángeles – це храм, що височіє на пагорбі у старої частини міста, розташована тут.
• Туристичний офіс Сан-Вінсенте-де-ла-Баркера – він розташований внизу на набережній, біля всіх ресторанів, розташований тут.

Я отримала цей чудовий не схожій на всі інші креденсіалі безкоштовно – у туристичному офісі.

Якщо ви починаєте свій шлях від Сантандера, отримати (або купити – я не знаю точно) креденсіаль можна в соборі Сантандера (геолокація), а саме у крамниці собору.

День 0: Сан-Вінсенте-де-ла-Баркера

Мій Каміно Лебаньєго почався в Сан-Вісенте-де-ла-Баркера, прекрасному прибережному містечку в Кантабрії, на півночі Іспанії. Це популярне туристичне місце завдяки своїм приголомшливим пляжам, прекрасним краєвидам та історичним пам’яткам. Також тут проходить шлях Каміно-дель-Норте.

Якщо ви йдете Каміно-Норте, Сан-Вісенте розташований посередині між Комільясом та Коломбресом. Лебаньєго та Норте проходять одним маршрутом протягом частини першого дня. Це прекрасне маленьке містечко, варте відвідування і чудове місце для початку вашого Каміно Лебанієго. 

В цей день я приїхала в це чудове містечко на узбережжі океану на автобусі. Була дурна думка не ночувати тут у хостелі, а приїхати зранку з Сантандера і одразу почати Каміно. Але на щастя я її відкинула і приїхала до Сан-Вінсенте завчасно. Правильно зробила – побула вдень на океані, погуляла містом, роздивилася його уважніше, ніж коли йшла Каміно-дель-Норте. І познайомилася в хостелі з майбутними попутникам, які йшли так само я к я – Каміно Лебанієго (повертали з Норте у гори).

Сан-Вінсенте-де-ла-Баркера

Колись невелике рибальське село, Сан-Вісенте-де-ла-Баркера зараз вважається одним із наймальовничіших місць уздовж узбережжя Кантабрії. Тут є приголомшливі пляжі, прекрасний старий квартал зі старовинним замком, і все це на тлі часто засніжених Пікос-де-Европа. Завдяки своєму розташуванню на узбережжі та історії рибальства, Сан-Вісенте-де-ла-Баркера також є домівкою для кількох чудових рибних ресторанів.

Раджу спробувати (недорого) морепродукти в локальному ресторані Restaurante El Bodegón – із задоволенням з’їла порцію Замбуріньос – гребенців із салатом та келихом білого вина. Рахунок – 25 євро.

Неподалік розташований туристичний офіс, де я отримала креденсіаль (безкоштовно). Далі я прогулялася до океану – в цей день був потужний шторм, океан гудів. Далі пройшлася до маяка, а потім обійшла місто навкруги.

Місто було оголошено пам’яткою культурного значення в 1987 році, частково завдяки церкві Санта-Марія-де-лос-Анджелес XIII століття та замку Касл’є-дель-Рей XIII століття з зубчастою вежею, в якому розміщено невеликий музей. Поруч із церквою можна знайти залишки лікарні «Лікарня Консепсьйон», яка датується 1500-ми роками та колись була притулком для паломників на Каміно-де-Сантьяго. Варто відвідати ці місця та піднятися на них, щоб помилуватися краєвидами міста та гавані.

Міст Ла-Маса також є частиною ідентичності міста, що бере свій початок у 16 ​​столітті.

Після заселення у хостел пішла до церкви Santa María de los Ángeles, всередині якої знаходиться один з найкращих творів іспанського похоронного мистецтва епохи Відродження. Вона розташований за декілька метрів від альберго. В церкву не попала, але подивилася на вершини Пікос-де-Європа з місця, яке називають “нульовий км” – оглядовий майданчик за церквою з чудовим видом на Пікос.

Увечері були посиденьки з пілігримами – більшість (99%) йшли далі по Норте, але три наступного дня також повертали у бік Лебанієго.

Де зупинитися:

Сан-Вісенте-де-ла-Баркера – популярний туристичний напрямок, який пропонує широкий вибір житла на будь-який бюджет. У місті є альберге Nómada Hostel – Surf & pilgrim House – приватний дуже чистий альберго, у вартість входить непоганий сніданок. Але трохи дорогуватий як для пілігримів, хоча альтернативи в цьому місці на жаль немає. В альберго є ковдри і білизна – спальник не потрібен.

Колись я зупинялася тут, коли йшла Норте – тоді тут був муніципальний альберго, з набагато гіршими умовами. Але що залишилося – дуже щільно поставлені одне до одного ліжка, враження таке, що намагалися напхати якомога більше.

Альтернативні варіанти:

Hotel Luzon – недорогі кімнати в центрі міста з видом на річкову затоку. Готель дуже величний і виглядає щойно відремонтованим. Комфортні номери, але без додаткових послуг, таких як кондиціонер, вентилятор чи фен. Вони також більше не подають сніданки, але за декілька хвилин ходьби є кафе, де можна придбати їжу та напої.

Hotel Faro de San Vicente – недорогий готель, що зручно розташований для дослідження міста (біля мосту, який веде в сучасну частину міста).

День 1: Сан-Вінсенте-де-ла-Баркера – Кадес (Пуенте-ель-Аррудо)

Відстань: 28,5 кілометрів
Загальний перепад висот: 603 м

Після ночівлі в Сан-Вісенте-де-ла -Баркера в хостелі Nómada отримала печатку в церкві Нуестра-Сеньйора-де-лос-Анджелес, розпочинаю Каміно Лебанієго з першого етапу: Сан-Вісенте-де-ла-Баркера – Пуенте-ель-Аррудо. Ця ділянка має довжину 28,5 км.

Види з початку стежки вражають: ви можете побачити головну вершину Наранхо-де-Бульнес у горах Пікос-де-Европа. Мені вдалося все це побачити вчора, а зранку почав лити дощ, який буде лити весь день.

Підйом починається, коли ви виходите з міста та прямуєте вглиб країни. Сьогоднішній підйом не такий вже й важкий, це плавне введення в маршрут, а краєвиди в усіх напрямках просто казкові!  

Вдягнувши дощовик пончо я пішла у бік наступного села, Ла-Асебоса. А далі офіційним маршрутом до села Сердіо – тут є бар і кафе, які були зачинені. Є альтернативний маршрут – коротший і більш плоский, але він веде асфальтом вздовж дороги – мені не подобається дихати вихлопними газами і я нікуди вже не поспішаю, ноги вже все одне мокрі.

Після 9 км під дощем, не зустрівши жодного відкритого бару, за три години я дійшла до селища Муньйорродеро. Тут шлях Лебанієго та шлях Норте – розділяються. Якщо ви, як я йшли разом з пілігримами Норте, час сказати їм – па-па!

До цього моменту я йшла як червоною, так і жовтими стрілками. Це єдина точка на всьому першому етапі, яка може викликати плутанину, тому… йдіть за червоними стрілками та пройдіть крізь село Муньйорродеро.

Станом на сьогодні вздовж офіційного маршруту від Муньйорродеро до Пуенте-ель-Аррудо немає барів, тому важливо взяти з собою якісь продукти, щоб перекусити на стежці річки Нанса, якою ви пройдете в цьому ж місті.

Якщо ви продовжите рух, то вийдете на дорогу/стежку, яка ліворуч приведе вас до села Каміханес (наразі там немає бару), а праворуч – до невеликого мосту через річку, який веде до фонтану Солас-де-лос-Сересос (туристичний комплекс) прямо попереду, щоб набрати води.

Стежка вздовж річки Нанса

У вас є можливість продовжити шлях офіційною дорогою, яка веде до села Кабансон, або обрати варіант, який пролягає вздовж берегів річки Нанса. Я вирішила йти вздовж річки, ніж асфальтом – так на мій погляд найбільш цікавіше, хоча під час дощу було слизько і в деяких місцях дуже брудно. Я все подолала!

Далі мій Лебаньєго проходить стежкою вздовж річки Нанса. Ця ділянка стежки має 20 км завдовжки та пролягає через тінистий прибережний ліс з дерев’яними доріжками. Річкова стежка довша за оригінальний Каміно, але вона відводить вас від жвавої головної дороги та є набагато кращим варіантом. Та реально дуже мальовничо, навіть під час зливи тут красиво.

Друга ділянка річкової стежки доступна лише влітку, коли рівень води в річці низький. Хоча в 2025 році у вересні я її спокійно пройшла (трохи місила бруд, але це не проблема). Треба було перейти річку вброд, щоб опинитися на іншому березі. Мої кросівки були вщент мокрі, отже ніякої різниці йти мокрою від дощу, або від річки – не було.

Це дуже гарна стежка, але ви, ймовірно, натрапите на багнюку через часті осінні дощі (так і було). Якщо ви підете неофіційною стежкою, вона трохи довша, але пропонує чудові краєвиди. На цій ділянці, яка веде до села Пуенте-ель-Аррудо, немає ніякої інфраструктури окрім частих позначок шляху – заблукати неможливо.

Біля електростанції є гарне місце для купання в річці – на жаль я йшла в зливу, купатися не було бажання )))

Кадес

День закінчується в Кадесі, а безпосередньо перед Кадесом на Пуенте-ель-Аррудо є і альберге, і готель.

Кадес – це дуже маленький населений пункт, більше схожий на село. Головна місцева визначна пам’ятка – старовинна металургійна майстерня, розташована на березі річки Нанса. Це підприємство, призначене для добування заліза, з’явилося в Кадесі у вісімнадцятому столітті, однак згодом прийшло у запустіння.

Відродили майстерню 2000 року, і сьогодні це місце є об’єктом культурної спадщини. Поруч із майстернею стоїть будинок астурійського дослідника Мігеля Рубіна-де-Селіса, відомого своїми експедиціями до Південної Америки, із зерносховищем. Крім того, у Кадесі є невелика церква. Місця тут надзвичайно мальовничі.

У майстерні пропонують екскурсію з гідом (потрібне бронювання) та пояснюють, як воду збирали на висоті 1000 метрів над рівнем моря, щоб транспортувати її каналом і таким чином переміщувати. Окрім чавунного заводу, є два млини для борошна.

Де зупинитися:

Хостел Albergue el Cárabo в Пуенте-ель-Аррудо, яким керує Еріка. Наразі проживання майже у всіх хостелах по дорозі вимагає попереднього бронювання. Тут дуже чисто, готують вечерю, сніданок (входить у вартість) і перекус в дорогу. Ресторану немає, але пропонують напої, закуски та смачну вечерю з салатом, тушкованим нутом та десертом. Також є ковдри та білизна – спальник не потрібен.

Готель Casona del Nansa – гарні чисті номери, неподалік від шляху Лебанієго в Пуенте-ель-Аррудо.

День 2: Кадес- Цицера

Відстань: 15,7 кілометрів
Загальний перепад висот: 683 м

Другий день Каміно Лебаньєго коротший, але крутіший, ніж учорашній. Він пролягає від Кадеса до Цисери. У офіціальному гіді у цей день шлях йде аж до Кабанеса. Але я вважаю, що це занадто і Цисера — чудове місце для зупинки. А ще у вас буде трохи часу для дослідження, її околиць, якщо ви приїдете рано у село.

Правда частина дня проходить по асфальту, але це така гарна прогулянка, що мені дуже сподобалася. Особливо після вчорашної зливи – мої кросівки були ще мокрі, йти в них по багнюці знов було б взагалі неприємно.

Фактично я зробила 18 км, тому що пішла попити гарячої кави в село, яке було трохи в бік від маршруту. От же я завернула у село Кінтанілья, щоб перекусити, перш ніж продовжити шлях далі. Це короткий відхід від маршруту, і самі краєвиди варті додаткового кілометра. І ви можете переночувати у Posada Rural Peñasagra, якщо хочете влаштувати коротший день.

Сьогоднішня дорога дуже тиха та добре позначена для паломників, але це дорога, тому вам потрібно буде звертати увагу на будь-який рух транспорту. Я йшла біля краюї дороги, було багато мотоциклістівв цей день, ніби то якийсь фестиваль. Трохи раніше, ніж Лафуенте, ви знайдете одну з романських перлин Кантабрії — церкву Санта-Юліана, що датується кінцем XII століття. 

Зустріла в барі Грігоріо, який ночував у минулому альберго. Ми трохи заблукали в селі Лафуента, тож зверніть увагу на стрілки, коли входите у село.

Цицера

Чарівне село Цисера розташоване в самому серці долини, і якщо ви прийшли сюди зарано, можна додатково вирушити в похід до оглядового майданчика Санта-Каталіна. Це приблизно 3 км туди й назад від села, але ви будете винагороджені приголомшливими краєвидами з вершини.

Я це зробили наступного ранку, тому що у другій половині дня прийшли хмари, йти на оглядовий майданчик не було ніякого сенсу.

Де зупинитися:

Ви можете зупинитися тут у сільському гостьовому будинку Posada la escuela – Bed&Breakfast. На першому поверсі є бар-ресторан, де можна замовити Меню дня, або вечерю Ціни на менб – 18 євро за дві страви на вибір і напій з десертом. Майте на увазі, тут дуже смачно готують і щедрі порції! Так само, можна замовити сніданок, який вам приготують з собою увечері (бар відкривається об 11 ранку).

Або муніципальному альберге Цицера (+34 942 730 964), який працює цілий рік – дуже дешевий (8 євро) і чистий альберго з кухнею, посудом для приготування їжі. На жаль в селі немає магазину, отже їла я в барі (не жалкую). Альберго сподобався – є ковдри, але і одноразова постіль, отже як мінімум знадобиться вкладиш у спальник.

У Лафуента також є паломницький Albergue de peregrinos Los Pumares : +34 651 624 128

День 3: Цицера – Кабаньєс

Відстань: 12 кілометрів
Загальний перепад висот: 861 м

Сьогоднішня прогулянка просто приголомшлива. Тут також багато перепадів висот, але стежки красиві і хороші. Я запланувала зупинитися на ночівлю в Кабанесі – тут є паломницькі альберге з шикарним видом. Якби я знову йшла цим маршрутом, я би так само розбила етапи і просто насолоджувалася прогулянками в горах.

Спочатку я пішла до оглядового майданчику Санта Каталіна, про який я написала вище. Зранку світило сонце – це був ідеальний час побачити гори з гарними видом. Я вийшла з села на дорогу, пройшла декілька сотень метрів і тут зупинилося авто, водій спитав куди я планую – я відповіла, що йду на оглядовий майданчик. Він запропонував підвести до перехрестя. Отже проїхала з ним один км і подякувала за те, що підвіз і не довелося йти трасою.

Далі до майданчику вела грунтівка, яка проходить повз трак із смачними сендвічами і кавою. Вирішила попити каву на зворотній дорозі, і пішла наверх. На шляху ви побачите різні скульптури монстрів – це персонажі кантабрійських легенд і казок. Якщо б не сонце і яскравий день, побачивши цих монстрів – я би мабуть обісралася (вибачаюся).

Зате наверху я побачила таке! Це було реально приголомшливо – яка гарна панорама Пікос де Європа і долини Лієбана відкривається з майданчку Санта-Каталіна! Не полініться і підійміться туди. Або якщо це дуже важко – візьміть таксі з Цицери, бо наверх веде асфальтована дорога і є майданчик для кемперів з паркінгом. Це супер красиво (за умови, що не буде хмар)!

Коли спустилася до фургона з кавою і бокадільос – випила там каву і зустріла своїх попутників, з якими ночувала в альберго попередні дві ночі – Арно і Мікаелу. Почекала, поки вони сходять на оглядову, попиваючи каву. Потім разом пішли обратно на шлях Лебанієго – до Цицери 1 км і далі по червоним стрілкам.

Шлях до Кабаньєса

Сьогоднішня частина Каміно Лебанієго є найважчою, але види перекривають втому – тут багато перепадів висот, але стежки хороші. Підіймаючись уверх, а потім спускаючись вниз ми втрьох увійшли в прекрасну долину Лієбана, йдучи лісами, милуючись приголомшливими скелястими утвореннями і, звичайно ж, спостерігаючи за дивовижними грифами, які кружляли над головою більшу частину дня.

Спустившись в селище Лебенья, ми поснідали купленими в фургоні бокадільос (дуже смачні, з місцевим сиром і шинкою – дуже раджу їх купити по 6 євро). А далі побачили одна з визначних пам’яток, яку варто відвідати, — це мосарабська церква Санта-Марія-де-Лебенья, збудована в 925 році. Якщо пощастить, ви зможете зазирнути всередину церкви, хоча вона була зачинена під час моєї прогулянки.

Після перетину траси і річки Дева, на нас чекав новий підйом у Кабаньєс. Перший – пройти офіційною стежкою, крутим підйомом, який винагороджується краєвидами з села, що є справжнім даром. Другий варіант – пройти стежкою вздовж річки Рубехо, позначеною вказівником ліворуч. Ця стежка дозволяє дістатися як до Кабаньєса, так і безпосередньо до Пендеса. На півдорозі ми є розгалуження, яке дозволить нам обрати варіант до Кабаньєса.

Ми з попутниками якось опинилися на нижньому біля річки. І не пожалкували – тут в спекотний день дуже прохолодно і затишно. А ми йшли в спекотний вересневий день.

Останній підйом був звичайно важкуватий, але розуміння, що ось-ось і я побачу альберго надавало сили. Біля шостої вечора я прийшла до хостелу з найкрасивішим видом на долину Лиєбана.

Кабаньєс

Останній пункт маршруту Каміно-Лебаньєго перед прибуттям до монастиря — Кабаньєс. Він також є невеликим селом, зате яким є розташоване на висоті 549 метрів над рівнем моря в безпосередній близькості від гірського хребта Пікос-де-Еуропа (Picos de Europa), гордості півночі Іспанії.

Тут є церква, названа на честь Іоанна Хрестителя, та місця, де можна переночувати. Але найцікавіше в Кабаньєсі — звичайно ж, дивовижні види на Пікос-де-Еуропа. До монастиря Санто-Торибіо-де-Льєбана з Кабаньєса йти в середньому години зо три.

Де зупинитися:

У Кабанасі є два альберге: державний та приватний варіанти. Обидва чудові, а ще є гарний маленький сільський готель.

Муніципальний альберго Кабаньєс – вартість 15 євро, оспітальєро додатково готує вечерю та сніданок, бронбвання по телефону +34 623 116 584.

Albergue de Cabañes – хостел для пілігримів і піших туристів, які шукають чисту постіль, гарну їжу і чудові краєвиди з тераси. Просто неймовірно гарне місце. Я замовила ліжко, а мене поселили у окремій кімнаті. Смачна спільна вечеря, знайомство з власником Даріо, який пригощав всіх вином, чудова атмосфера, сніданок зранку, і навіть є власний басейн на дворі, якщо ви подорожуєте в теплу погоду – просто супер для відпочинку за такі гроші (22 євро + їжа).

Posada Cabañes – власник той самий, що в Хостелі Кабаньєс – Даріо. Готель розташований приблизно за 200 метрів від Каміно Лебаньєго. Posada – ідеальне місце для пар, які планують пройти Каміно Лебаньєго за 3, 4 дні або більше.

День 4: Кабаньєс – Монастир Санто-Торібіо-де-Лієбана

Відстань: 17 кілометрів
Загальний перепад висот: 510 м

Сьогодні останній день Каміно Лебанієго, який закінчується у монастирі Санто-Торібіо-де-Лієбана. В ідеалі, краще за все потрапити на месу, яка проводиться щодня о 12:00. Для цього треба піднятися раніше, але в мене був спільний сніданок з іншими пілігримами. А потім Даріо – власник альберго брав невеличке інтерв’ю для свого Істаграма – він спілкується і питає іноземних пілігримів як покращити Каміно Лебанієго, щоб його проходило якомога більше людей щорік. Я чесно відповіла – нічого не робіть – це ідеальний шлях для любителів наодинці ходити у горах і зустрічати там таких самих одинаків ))).

Після сніданку я вийшла на шлях, який був застелений ранковим туманом. Мої попутники Арно і Мікаела ночували у муніципальному альберго, я наздогнала їх десь за 15 хвилин після старту. Ми йшли через туман як їжачки, що шукали конячку.

На входи до селище Пендес ми побачили маленьку сирну лавку і власника сироварні у прилавка. Він влаштував нам сирну дегустацію локальних сирів (смачно), купили шматочок копченого козячого сиру (який забули потім з’їсти у кав’ярні). Не оминайте це місце – сирна лавка працює щоденно.

Весь час дорога йшла повільно вниз – ми за дві години дісталися міста Потес.

Потес – ворота до Пікос-де Європа

Потес – це популярне місто саме по собі, і якщо ви вирішите тут зупинитися на ночівлю після закінчення Каміно, рекомендую вам забронювати житло тут заздалегідь, особливо в літні місяці.

У Потесі є багато варіантів проживання; ось наші улюблені. Ми рекомендуємо провести тут принаймні одну ніч, щоб оглянути околиці, а якщо пощастить, то може бути навіть ринковий день.

У Потесі ми трошки пройшлися містом – дуже симпатичне і туристичне, але я би тут зупинилася на нічліг, якщо б не мала подальших планів після Каміно. Багато симпатичних ресторанів і кафе, чудовий вид на Пікос-де-Європа, декілька збережених історичних пам’яток є у місті.

Де зупинитися:

У місті також є паломницький альберге, який під час моєї подорожі був зачинений (саме тому я зупинилася на ніч у Кабаньєсі). Якщо він буде працювати – можна тут зупинитися. Хостелом Potes керує Centro de Estudios Lebaniegos, ви можете звернутися до офісу паломників, щоб попросити ключ. Хостел розташований у чудовому місці, звідки можна побачити вражаючу вежу Torre del Infantado, найсимволічнішу будівлю в Потесі та одну з найвизначніших у Кантабрії, що утворює прекрасну панораму з Пікос-де-Європа на задньому плані.

• Albergue de peregrinos de Potes : Телефон +34 942 738 126

Hostería La Antigua – чисті кімнати з гарними ліжками, є номери з вікнами на гори, ціна дуже адекватна для туристичного міста.

Maile Apartamentos – сучасні чисті апартаменти з видом на гори. Розташування ідеальне, поруч три супермаркети та багато ресторанів, є пральна/сушильна машина доступна в будівлі (5 євро за прання / 2 євро за сушарку — лише монети).

Монастир Санто-Торібіо

З Потеса ми вирушили до монастиря Санто-Торібіо, щоб побачити Хрест Христовий (Lignum Crucis). Монастир датується 13 століттям (відреставрований у 18 столітті) у класичному готичному та бароковому стилі.

Тут розташовані Ворота Прощення (Puerta del Perdón) 15 століття, які відкриваються щороку 16 квітня. Тобто щоразу, коли 16 квітня припадає на неділю, річницю народження ченця Санто-Торібіо, історичної постаті, відомої тим, що приніс до Льєбани Хрест Хреста Христового (Lignum Crucis ). Реліквію, яка вважається найбільшим залишком Хреста Христового.

Монастир щодня о 12:00 проводить месу та видає сертифікат Лебанієга, що підтверджує проходження Каміно Лебанієго.

У монастирі Санто-Торібіо є паломницький гуртожиток (був зачинений під час мого перебування). Це відправна точка маршруту Вадінієнсе, який веде до Мансілья-де-лас-Мулас, звідки можна з’єднатися з Французьким шляхом до Сантьяго-де-Компостела.

Висновки про мій Каміно Лебанієго

Мені дуже сподобався цій шлях Каміно, хоча для мене 4 дні – насправді це дуже мало. Я люблю довгі маршрути, щоб відчути шлях мені потрібно йти ним мінімум два тижні.

Мені здається, цей шлях може стати ідеальним завершенням після 2-тижневого першого відрізку Каміно-дель-Норте. Ви отримаєте сертифікат, якщо він важливий для вас. І тут як не крути, є якесь логічне закінчення. Фінал. А наступного року або іншого разу можна продовжити Норте від Сан-Вінсенте-де-ла Баркера.

Але Лебанієго був гарним початком для іншої пішої подорожі по півночі Іспанії, і я змогла на повну насолодитися горами Кантабрії та Астурії, океаном і містечками узбережжя, побачити гори і океанський простір – про це я напишу окремо, можливо моя подорож вас теж надихне на мандрівку.

Кому сподобається Каміно Лебаньєго?

Якщо ви шукаєте враження від Каміно, яке проведе вас через приголомшливі природні ландшафти, і ви готові йти самостійно, тоді Каміно Лебаньєго має бути у вашому списку бажань.

Так, ця прогулянка не для слабких, тут є кілька серйозних підйомів, але стежка добре позначена та доглянута. Натомість за свої зусилля ви отримаєте захоплюючі краєвиди, доторкнетеся до неймовірної історії, спробуєте смачну їжу, та, безумовно, відчуєте фізичне випробування.

Каміно Лебаньєго – це прихована перлина, яка чекає на відкриття для авантюрних душ, що хочуть дослідити красу та різноманітність цього чудового регіону Іспанії.

Що знадобиться для подорожі Іспанією

• Не заощаджуйте на медичній страховці – її зручно придбати онлайн на порталі HotlineFinance. Лікування в Іспанії коштує недешево, але за невелику суму можна придбати страховку з покриттям 30000 Євро.
• Якщо я не зупиняюся в альберго, то бронюю хостели чи пансіони через Booking.com. Роблю це увечері на наступний день.
• Автобуси по Іспанії купую на сайті іспанського перевізника Alsa.
• Квитки на потяги в Іспанії – на сайті іспанської залізничної компанії Renfe.

Корисні статті та посилання:

• Via Francigena – мій досвід пішої прогулянки з Лукки до Риму
• Rota Vicentina – пішки вздовж океану
• Каміно де Сантьяго – як підготуватися до шляху пілігримів?
• Мій Каміно дель Норте – шлях Північною Іспанією вздовж океану
• Мій Camino Portugues – португальский маршрут з Порту вздовж океану
• Мій Каміно Мозарабе – Шлях святого Якова по Андалусії

Підписуйтесь у Facebook та Instagram