Чітван – самостійна подорож до непальських джунглів

Чітван самостійно – сафарі та тури на два дні, де жити і як самостійно дістатися національного парка, інфраструктура та розваги у Чітвані.

Після трекінгу в Гімалаях, хочеться в тепло та цивілізацію. Тому щоразу, коли ми закінчували гірський похід до Аннапурни, або Евересту, одразу їхали кудись, де набагато тепліше, багато смачної їжі та можливості відпочити в цікавій місцевості.

Після треккінгу біля Аннапурни та на Марді Хімал – відпочивали в курортній Покхарі. А після прогулянки до Евересту – поїхали в Національний парк Чітван, що знаходиться в рівнинній частині, неподалік кордону Непалу з Індією. У планах був не тільки відпочинок, а й більш цікавіше – близьке знайомство зі слонами, носорогами, крокодилами та іншою живністю, що мешкає в Непальських джунглях.

Більшість туристів, що приїжджають у Непал, дістаються Чітвана в складі туристичної групи. Тобто вони не морочаться з пошукам квитків на автобус, не шукають собі готель, не обирають екскурсії у джунглі. Може це і простіше – заплатив гроші і отримаєш задоволення. Але тут все залежіть від організаторів.

Якщо ви, як я, не дуже полюбляєте залежати від рішень інших людей, тоді раджу все організувати самостійно. Про те, як самостійно дістатися Чітвана, що там подивитися, де жити – розповім трохи докладніше.

Національний парк Читван – інфраструктура

Національний парк Чітван — це заповідна територія в низовині Терай на півдні центральної частини Непалу. Парк відомий своїм біорізноманіттям: у густих лісах і трав’янистих рівнинах мешкають рідкісні ссавці та птахи. Тут навіть можна побачити гігантських носорогів та бенгальських тигрів. Довгі каное перетинають північну річку Рапті, де живуть крокодили. Усередині парку знаходиться ашрам Балмікі, місце паломництва індуїстів.

Щоб потрапити в національний парк Чітван, треба дістатися села Саураха. Це досить мальовниче місце, з одного боку його кордоном є річка, за якою починаються джунглі та заповідник, а в інший бік простягаються рисові поля, між якими притулилися невисокі глинобитні будиночки.

Але для туристів тут є добра інфраструктура: готелі та навіть резорти з власною парковою територією та басейнами, ресторани та бари, магазини з сувенірами, їжею та напоями.

Єдине, що трохи не сподобалося – це велика кількість пластикового сміття на дорогах. Аще – відсутність нормальних тротуарів – якщо ходити пішки, треба йти чи по дорозі, чи по обочині з пилу та каміння. Виглядає так собі – не дуже, але це проблема усього Непалу.

А взагалі – тут класна природа, дикі та приручені звіри, багато розваг і все це досить недорого коштує.

Як дістатися Чітвана самостійно

Перший і найпростіший варіант – купити у будь-якому агентстві Катманду або Покхари готовий тур на дві ночі вартістю від 80 до 150 доларів (залежно від послуг та транспорта).

Другий варіант – купити квиток на автобус з Катмаду (або з Покхари) до містечка Саураха. Саме воно прилягає до Національного парку Чітван. Квитки продаються в агентствах, які фактично є квитковими касами, де також можно купити екскурсії і бозна що – залежить від бажання туриста.

Отже, між Катманду та Саурахой – усього 160 км. Але це гірська дорога, тому автобус нею їде мінімум 6 годин. Якщо на дорозі станется ДТП, то додавайте ще 2-3 години. Саме стільки їхали ми – 8 годин, бо десь сталася аварія і ми довго чекали, коли закінчиться пробка.

пробка на дорозі між Катманду та Чітваном

Автобуси, що їздять до Чітвану – туристичні і доволі комфортні. Це не локал-баси з маленькими сидіннями та без відстані для ніг. В них нормально їхати 7 годин, але немає кондиціонера. Тобто досить спекотно. Але туристичні автобуси роблять зупинки на автостанціях, де можна сходити до туалету, купити їжу та фрукти. На протязі всього маршруту роблять 2-3 зупинки. Такий самий автобус їде з Покхари, час в дорозі трохи менший, але в принципі те саме.

З Катманду автобуси до Читвану від’їжджають зі станції Sorhakhutte 27°43’08.4″N 85°18’34.1″E. Відправлення десь у 7-8 години ранку – в залежності від автобусної компанії. Шукати свій номер автобусу непросто, бо в Непалі своя система цифр. Отже будьте уважні, бо одночасно на зупинці стоять декілька автобусів – питайте водіїв, показуючи свій квиток.

З Покхари автобуси відправляються з автобусної станції Pokhara Baglung Bus Park 28°13’56.2″N 83°58’59.0″E. Так само – питайте де ваш автобус у водіїв, або у віконці диспетчера.

Ціна – 700-1000 непальських рупій (5-7$) в один бік.

Третій, найдорожчий варіант – літак з Катманду (KTM)/ Покхари (PKR) до Бхаратпуру (BHR). Далі на таксі до Саурахі.

  • Yeti Airlines – ми купляли квитки прямо на цьому сайті за допомогою української банківської карти.
  • Buddha Air – також можна купити квитки на сайті, отже цією компанією можна полетіти і з Покхари до Бхаратпуру.

Ціна – 110-140 $ за квиток в один бік.

Чим зайнятися та що встигнути в Чітвані за два дні

То що ж пропонує Чиван туристам з розваг? У нас була насичена програма: вечорі після приїзду ми поїхали на велосипедах до слонової ферми, вранці на світанку прогулянка на каное річкою, потім піша прогулянка джунглями, наповненими дикими тваринами, потім купання на слонах, а ввечері, після сієсти – сафарі на слонах джунглями. А також відпочинок з видом на сонце, яке сідає у вологі джунглі.

У Читвані можна взяти на прокат велосипеди, коштує задоволення недорого (всього 100 рупій – 0,8 долара на годину). А неспішне переміщення селом дає можливість розглянути все довкола, і трохи відчути себе частиною місцевого населення, яке здебільшого переміщається цим же видом транспорту. Деякі, щоправда, їздять на слонах. На велосипедах ми вирушили до слонової ферми.

Слоняча ферма – Elephant Breeding Center

<img loading=

Elephant Breeding Center – місце, де народжуються слоненята і їх вирощують на продаж – в більшості до зоопарків. Звідси молоді слоники роз’їжджаються по всьому світу. Продаж слона приносить чималі гроші, а туристам цікаво подивитися як поводяться малята, як грають один з одним.

На фермі тільки слонихи та слоненята, самців там не тримають. Є слоненята, зовсім маленькі – вони бігають біля мам. Інших – ті, хто встиг підрости, тримають вже на ланцюзі. Малята дуже кумедні, загалом, як усі маленькі дітки. Годують слонів у цікавий спосіб. Зерно замотують у довге пальмове листя, таким чином роблячи невеликі грудки, які слону зручно брати хоботом і засовувати собі в рот.

Ферма розташована на березі річки Рапті, через яку веде цікавий місток, зроблений з дошок та мішків з піском. Нам довелося залишити великі на березі перед мостом і піти далі пішки.

Вартість відвідання слонової ферми незмінна вже більше 10 років. Це зовсім символічна сума – 50 рупій (0,4$).

Каное-тур по річці Рапті

<img loading=

Прогулянка на каное починається, як рано-вранці. Каное вміщує 6-7 людей, керує ним місцевий, який впираючись довгою палицею в дно неглибокої річки, штовхає таким чином каное в потрібному напрямку.

<img loading=

Ми відпливли від берега із супроводжуючим нас рейнджером, з яким ми потім планували пройтися пішки джунглями. Він розповів про різних птахів, які мешкають у цих місцях, крокодилів, яких іноді можна побачити на березі.

На каное-маршруті ми бачили білих чапель, усіляких качок та ще безліч птахів, назв яких і не згадаю. Але метою прогулянки на каное було побачити крокодилів, які зранку вилазять зі своїх сховищ погрітися на сонечку. А ось цього ми якраз і не побачили, мабуть, було ще достатньо прохолодно. Але крокодили не лежать аби де – їх частіше побачиш там, де проходить сафарі на слонах, де не ходять люди.

Піша прогулянка по джунглям Чітвана

Рання прогулянка річкою пов’язана з тим, що на каное вас підвозять до початку початку пішого маршруту джунглями. Повернення звідти відбувається вже біля полудня, коли спека і вологість дуже велика. Тому що раніше розпочати її, то краще.

<img loading=

Піший похід джунглями, це те, що особливо нас розвеселило в Чітвані. Але дало і практичні знання. Наприклад, наш рейнджер розповів нам про те, як потрібно поводитися в джунглях і як рятуватися від носорога, слона і тигра. Після чого він зобив суворе обличчя, прийняв у нас іспит про способи порятунку від диких тварин, і тільки після цього повів нас у джунглі.

Дджунглі я собі уявляла трохи іншими: ліани, з листя стікає волога, ноги потопають у папороті. В Чітвані джунглі зовсім інші. Частково це ліс, а місцями величезні чагарники. У лісовій частині досить сухо, і на землі лежить покривало із жовтого листя. Але звуки і запахи не підвели моїх уявлень: навколо весь час хтось кричав, вухав, нас трохи кусали москіти. Аромати навколо були просто невимовними, повітря все просякнуте запахами рослин і квітів.

Не зважаючи на те, що ми не заходили глибоко в джунглі, нам вдалося побачити різних райських птахів – у тому числі величезного павича, який налякав мене своїми крилами.

Трохи осторонь дороги, яке веде по джунглям, ми бачили, як пробігло стадо оленів, а у кущах спал велетенській носорог. А ще, чули, як кричала якась велика кішка – дуже не хотілося б її зустріти на свойому шляху. Добре, що вона була десь не біля нас. Тому що в Чітвані живуть справжні бенгальські тигри та ягуари.

За три години прогулянки ми дісталися річки з протилежного боку місця старту каное. І тут нам вдалося побачити дикого самотнього слона, що йшов на водопій.

Дуже вразило, як старий слон без ланцюгів гуляє джунглями на одинці. На ньому не було ланцюгів, він не був розфарбований, як слони носії. Ця тварина вражала своєю силою та спокійною впевненістю.

Купання на слонах

<img loading=

Перейшовши на інший бік річки, ми приготувалися до третього номера нашої розважальної програми – купання на слонах. Цю розвагу треба обов’язково включати в програму, бо це задоволення не тільки для вас, а й для слонів, яким спекотно вдень і вони разом з вами можуть покупатися.

<img decoding=

Як все проходить: ви сідаєте на слона зверху, він заходить у воду і набирає у свій хобот води, якою поливає себе разом з вами. Такий простий, але дуже веселий слонячий душ.

Сафарі на слонах – на зустріч з носорогами

Настав час сафарі на слонах. Сафарі в Чітвані починається на величезній галявині, де раз на рік проводять фестиваль перегонів на слонах.

<img loading=

Біля невисокого паркану стояли кілька сходів із майданчиками, якими можна піднятися на посадку. Вдалині вишикувалося «військо» з величезних велетнів. У кожного на спині був кошик для людей, куди влізає по чотири людини. Погоничі сидять на шиї біля слона.

Коли підійшла наша черга, нас розсадили по слонах, і ми вирушили в подорож джунглями. Мені як на гріх попалася дуже норовлива слониха. Вона упиралася і не хотіла йти, а якщо і йшла, то, ніби спеціально дуже розгойдувала кошик. Мені було відверто страшнувато. У голові складався план екстреної евакуації, якщо слонихи раптом заманеться нас струсити з себе. Але все пройшло чудово.

Перед початком сафарі, кожен слон проходить Контрольно-пропускний пункт, де погоничу підписують папір – шляховий лист-дозвіл на вивіз людей до джунглів. Потім стежка веде до річки, через яку слон переходить вбрід. По дорозі деякі слони встигали набрати в хобот води та попити, а заразом остудити туристів у себе на спині.

Далі наш шлях проходим через джунглі. Скрізь натоптані стежки, якими ходять слони, а погоничі лише злегка постукують слонів по вухах, і видають звуки, зрозумілі слону, таким чином, спрямовуючи його рух. У цій частині джунглів дуже високі дерева, і чагарники, над якими ми височіли. Пройшовши частину лісу, ми знову вийшли до річки, і недалеко від себе побачили величезного крокодила, що грівся на сонечку.

Перейшовши річку, ми знову заглибились у джунглі, зустрівши по дорозі сімейку мавп, що живе високо у гілках. Потім майже одночасно всі слони вийшли на величезну галявину, де жило сімейство носорогів – мама та її невелике дитинча. Мабуть, ці тварини звикли до туристів, бо вони мирно стояли в траві і не збиралися нікуди тікати.

<img loading=

Зробивши фото носорогів, ми рушили в подальший шлях, який через хащі привів нас назад на ту саму галявину, з якої ми стартували. Загалом, цікава розвага, тільки мені трохи було страшнувато. Я зовсім не боюся висоти, але тут лякала залежність від настрою та стану величезної тварини, яка несла мене на своїй спині.

Що ще побачити та відвідати в Чітвані

Окрім того, що парк пропонує цікаві місця та заходи, тут є експозиція в Центрі для відвідувачів у Саурахі, де можна дізнатися повну про дику природу та програми її збереження. 

У музеї Tharu Cultural Museum & Research Center, який є штаб-квартирою парку, можна побачити дуже інформативні виставки. 

Ну і на пам’ять можна купити сувеніри. Наприклад, магазин Women’s User Group пропонує різноманітні вироби ручної роботи та інші місцеві товари.

Вечірня програма в Чітвані – бари та ресторани

В вечорі ми пішли прогулятися селом, та знайти місце для вечері. До речі, в Саурахі дуже багато барів та ресторанів, які готують як для туристів, так і для місцевих. Тому – вибір за вашим бажанням.

Але дуже рекомендую спробувати місцеву рибу, що ловлять у річці і готують її в той самий день, що спіймають. Риба смачна, варіантів приготування декілька. Мені сподобалась тушена в вершковому соусі. На смак нагадує нашу річкову форель у Карпатах.

Де зупинитися в Чітвані

Ми жили в звичайному гест-хаусі за 10 баксів – Wild Horizons Guest House

Але, якщо я поїду в Чітван наступного разу (а я планую це зробити), то дуже хочу зупинитися в одному з цих готелів:

Green Park Chitwan – велика територія і власний басейн
Green Mansions Jungle Resort – готель з басейном та стильними номерами
Sapana Village Lodge – резорт з бунгало і власними джунглями

Корисні статті та посилання:

Де шукати низькі ціни на переліт в міжнародний аеропорт Катманду:

Не забудьте купити туристичну медичну страховку – онлайн на порталі HotlineFinance
Забронювати готель простіше за все – Booking.com

Підписуйтесь у Facebook та Instagram
Мій Телеграм – тут завжди свіжі новини про подорожі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *