Маршрут подорожі Бессарабією, що стався у вересні 2020 року. Що обов’язково подивитися, на яких побувати дегустаціях вина і сиру, степи, море, Дунай і дороги. Повна інформація для тих, хто полюбляє самостійні подорожі Україною.
Живучи на півдні України майже все своє життя, я багато знала про свій рідний край, але мало де бувала. 10 років тому побувала у Вилкове, кілька разів на морських берегах в Лебедівці і Приморському. А вглиб цього степового краю ніколи не заглиблювалася.
Наталя Михальченко, з якою ми віртуально знайомі ще з часів ЖЖ, багато років їздить Україною, пише про маленькі та великі міста Українського Сходу, про традиції та культуру, архітектуру та історію України.
Ми вирішили поєднати наші бажання побачити Бессарабію такою яка вона є: з бездоріжжям на периферії, випаленими літнім сонцем степами, осіннім морем і зграями птахів на Дунаї. З болгарсько-гагагаузько-молдавським колоритом і селами, в яких живуть українці. І приправити це все гастро-туризмом із дегустаціями вина, сиру і риби.
Поїздка зайняла п’ять днів, близько 500 км і вийшла насиченою на враження, думки, емоції та смаки. Ми тільки встигали вигукувати: вау, ух ти, бляяяяяя і офігеееть!
Маяки – обсерваторія над Дністровським лиманом
Стартували з центру Одеси і за сорок хвилин були в селі Маяки – наголос на Я. Тут розташована спостережна обсерваторія, яка по суті є частиною кафедри астрономії при Одеському університеті.
Я нещодавно дізналася про цей об’єкт від київської знайомої, яка приїжджала до Одеси. Це стає класикою: місцеві не знають, а приїжджі їм розповідають, чого в них є цікавого.
У чистому полі стоять залізні конструкції. Це радіотелескопи, які досліджують космічні об’єкти в різному діапазоні частот.
Загалом, ці залізяки начебто досі робочі. З їхньою допомогою спостерігають за геостаціонарними супутниками. Здійснюють пошук і фотометрію змінних зірок, спостереження Місяця і метеоритів.
Як дістатися і дороги
Траса М16 з Одеси до Маяків просто чудова. Така ж якість траси до самого Ізмаїла і Рені.
Етно-комплекс Фрумушика-Нова – чабани та барани
З Маяка ми поїхали в бік обласного центру Сарата. Не доїжджаючи повернули за вказівником на Фараонівку. Такий маршрут нам надіслали з Фрумушики, після того, як ми зарезервували у них житло.
Насправді дорога закінчується рівно через півкілометра після повороту. Далі починаються ями до самої Фрумушики – близько 50 км бездоріжжя. Доводилося з’їжджати на ґрунтовку, укочену вздовж полів, якою можна в суху погоду їхати зі швидкістю 50 км.
Фрумушика-Нова – відомий на всю Україну етно-гастро-культурний центр екологічно чистого сільського відпочинку.
Відпочинок дійсно екологічний – навколо Тарутинський степ, жодного великого виробництва, тільки дрібні села, пасовища та поля. У центрі комплексу побудовано невеличкий скансен – музей просто неба, в якому кожен будинок і двір присвячений культурі та побуту тієї національності, яка проживала 100 років тому на цій землі.
Що подивитися у Фрумушика Нова
Тут побудовані бессарабські хати: болгарська, українська, молдавська, гагаузька та єврейська. У них відтворили побут місцевих жителів, які населяли Бессарабію до Другої світової.
Відмінність конкретна і пов’язана з видом діяльності етнічних громад. Територія етно-комплексу величезна, на ній розмістилися готель, етно-хатки, корчма, є чани і басейн.
Центр тяжіння – величезна гранітна статуя чабана – 2016 року її внесли до Книги рекордів Гіннеса за розміри і вагу: висота статуї з постаментом – близько 18 м, вага – 1081 тонна. Крім чабана на території багато незвичайних гранітних пам’ятників – від “кам’яних баб” до міфічних духів.
Тут же розташований Парк соцреалізму – одне з найбільших зібрань пам’ятників Леніну. Леніни тут просто хороводи водять – тут їм і місце. Сюди ж звозили пам’ятники піонерам та іншим комуністичним героям часів СРСР. Тут же поруч стоять два старі літаки. До чого вони? Не знаю, але мають прикольний вигляд.
Ще одна цікава фішка, яку ми виявили у Фрумушику. Тут відновлюють популяцію куланів (вид диких коней). Раніше на місці Тарутинського степу був військовий полігон. На його місці з’явилася Фрумушика Нова, завдяки прагненням та ідеям організаторів етно-комплексу та вівчарського господарства.
Що спробувати у Фрумушику Нова
Гастрономія – ще одна фішка Фрумушики. Сюди приїжджають скуштувати страви з баранини, бринзу – на величезному вівчарському господарстві вирощують овець каракульської породи.
Плюс тут роблять своє вино. Шардоне дуже слабеньке: ледь відкривши пляшку, в ніс вдарили пари алкоголю. А ось вино з сорту“Одеський чорний” дуже навіть непогане, простеньке, але збалансоване. Ціни в корчмі невисокі – середній рахунок – до 400 грн на одного з алкоголем. Так, тут не продають вино по келихах – тільки пляшками. Пляшка вина Фрумушика Нова – 175 грн.
Загалом насичено не тільки в інформаційно-розважальному плані, а й смаковому. Крім баранини тут роблять вино, мед і варення. Усе можна спробувати, продегустувати і при бажанні купити додому.
Коли їхати:
У суху нежарку погоду – травень, червень, вересень
Як дістатися і дороги
Дороги – біль. Щойно ми повернули, не доїжджаючи Сарати, біля вказівника на село Фараонівка – почалося справжнє бездоріжжя. Одразу намагайтеся з’їхати на укочену в полі дорогу і їхати нею.
Є альтернативний варіант – теж полями, але дорога більш накатана машинами місцевих жителів. Їхати потрібно “по чабанах” – у прямому сенсі цього слова. У степу встановлено статуї чабанів – вони як вішки вказують шлях до траси М15.
Вартість і витрати:
Проживання в готелі залежить від дня тижня – у вихідні дорожче. Двомісний номер класу економ мені коштував 270 грн.
Екскурсія етно-комплексом – 90 грн., дітям до 6 років безкоштовно. Дегустація вин у винному підвалі – 150 грн.
Для дегустації м’ясних і сирних спеціалітетів: можна замовити сирну або м’ясну дошку “дошка Бессарабії” – 210 грн. на компанію
Вилкове – зелені канали, острови та гирло Дунаю
Після Фрумушики наш шлях лежав у бік Вилкового. Спочатку був план заїхати в Болград і район, для дегустації сиру і вина. Але в той момент це була “червона зона” і туристів не приймали.
Якщо плануватимете поїздку Бессарабією, включіть до неї такі точки:
– Сироварня “Щедра околиця“ в селі Табаки, Болградського району. Тут проводять дегустації сиру – вартість 200 грн. з людини.
– Виноробне господарство “Вінхол ” у селі Оксамитне, Болградського району. Тут теж проводять дегустації та екскурсії за ціною 200 грн. з людини.
– Виноробня “Колоніст ” – сюди можна потрапити тільки у складі організованої групи. Дегустація проводиться на 12 осіб – коштує 4200 грн. Або варто приїхати в одне з осінніх свят збору врожаю.
Отже, Вилкове – його називають “українською Венецією”, але чесно кажучи це просто смішно. Не тому, що Вилкове в чомусь поступається справжній Венеції. Просто це місце взагалі не про Венецію. А про що?
Про Дунай і острови, на яких пасуться дикі буйволи, коні та корови. Гніздяться пелікани, сірі та білі чаплі, кулики та зимородки. Тут можна побачити, як Дунай впадає в Чорне море. Як живуть люди на воді – у кожного жителя Вилкового є свій човен і не один.
Місто потопає в зелені верб, а восени пахне дозрілим темним виноградом сорту “Новак”. У кожному дворі своя виноградна плантація, кожен господар робить своє вино.
А ще, Вилкове – форпост старовірів липован, які втекли від переслідувань на околиці Російської Імперії після правової реформи Никона в 17 столітті. У Вилковому збереглися старообрядницькі церкви, але самі старовіри вже нічим не відрізняються від усіх інших.
Навіщо їхати у Вилкове?
Взяти човен або катер, щоб покататися єриками та каналами Дунаю. Побувати на Єрмаковому острові. Проїхатися головною водною артерією Вилкового – Білгородським каналом, до якого примикають будинки місцевих жителів.
Побувати в Дунайському біосферному заповіднику. Це унікальне зосередження незайманої природи, де можна спостерігати за сотнями видів птахів: окрім чапель і чайок, можна побачити зграї пеліканів, що оселилися в гирлі Дунаю.
Катання на човні вздовж каналів і заплавних лісів, зробить відпочинок різноманітним і релаксуючим. На території заповідника пролягають 4 водні маршрути: “Нульовий кілометр”, “Екологічна стежка Лебединка”, “Заповідне узмор’я” і “Нова земля”.
Кожен із них по-своєму цікавий. Один із найпопулярніших – поїздка на катері на “Нульовий кілометр” – місце зустрічі Дунаю з Чорним морем. Ціни на групові екскурсії можна подивитися на сайті “Пелікан тур”.
А ще цікаво подивитися, як місцеві жителі вирощують на островах виноград, полуницю, овочі та фрукти. Усе зростає як на дріжджах. А точніше на живильному мулі, який черпають із річки і розкидають по городах. Кавуни у Вилковому – просто гігантські, а полуниця – перша, яку привозять на одеські ринки.
Що спробувати у Вилкове
Українська дельта Дунаю – царство води та рослинності, тут можна добре відпочити та поїсти смачної риби. Якщо ви любите річкову рибу, то кращого місця, де можна досхочу її наїстися, ніж у Вилковому годі й шукати.
У каналах і протоках Дунаю мешкає понад сто видів риби – з неї навіть борщ місцевий варять під час посту. Цариця риби – Дунайка, так називають оселедець, що приходить у квітні-травні на нерест у гирло Дунаю з моря.
Що ми їли у Вилковому? Звісно юшку – її готують із кількох видів риби. Цього разу була юшка з сома і судака з додаванням соусу з укусу і часнику. У минулий мій приїзд (10 років тому) нас пригощали царською юшкою – її готують із 3-5 видів риби: судака, сазана, пеленгаса, сома. Подають царську юшку зовсім не так, як звичайну. Великі шматки сортової риби дістають на блюдо, а юшку наливають у глибокі мисочки. Рибу їдять як друге, запиваючи її насиченим бульйоном. Ще спробувала у Вилковому липованські пельмені з сомом і судаком – смачно!
Рекомендую ресторан на набережній –“Морвокзал“: готують смачно, цінник не завищений, середній чек на людину 250-300 грн.
Де зупинитися у Вилкове?
Варіантів просто валом, але всі готелі були забиті через вихідні. Туристи продовжують їхати на відпочинок у Вилкове доти, доки не зіпсується погода. У підсумку ми орендували невеликий будиночок з двома кімнатами, своїм садом і інжирним деревом, з якого щоранку лопали стиглий інжир!
Готелі та мотелі у Вилковому:
- Delta Hotel – 26 Євро за двомісний номер.
- Vilkovo Holiday&fishing club – будиночки на річці від 70 Єро на трьох.
- Clover – бунгало від 25 Євро за двох.
Як дістатися: з Одеси трасою М15 до Вилкового 225 км. Дорога – чудова!
Курортне, Миколаївка і ресторан “Чорноморка – вилов риби”
Бессарабія – це не тільки безкраї степи, а й Чорне море. Після Вилкового ми вирушили в селище Курортне, щоб побродити вздовж моря, поїсти чорноморську рибу, подихати солоним повітрям.
У Курортному досить високий берег з глини – такі високі урвища я ще не бачила на наших морях. Навіть у Лебедівці, куди ми з’їздили навесні 2020 року, обрив не такий серйозний. Це красиво в поєднанні з широким піщаним берегом і оксамитовим сезоном, коли навколо майже ні душі.
До пляжу ведуть круті саморобні сходи, є й забетоновані спуски. Літнім людям, напевно, нелегко відпочивати в такому місці. А мені сподобалося – нагадало минулорічну Португалію і мій маршрут Rota Vicentina – Стежкою рибалок.
А ще в сусідньому з Курортним селі Миколаївка нещодавно відкрився ресторан біля моря “ Чорноморка – вилов риби “. Сюди ми приїжджали їсти рибу і морських гадів. Середній чек у ресторані – від 600 грн. з людини.
У ресторані мені сподобалася не тільки морська кухня, а й атмосфера: вітер колише плетені торшери, навколо фотозони з вікнами і ліхтарями, між столиками поважно ходять пелікани, на руки лізуть котики, бігають кози. Трохи сюру з фільмів Кустуриці і приємного нехлюйства в дизайні. Все як я люблю.
Крім того, на рибному причалі організували для туристів різні види розваг. Наприклад, зустріти світанок із тонною риби. Учасникам незвичайної екскурсії пропонують вихід у море з рибалками на катамаранах, а потім, припаркувавшись максимально близько до місця вилову, всі спостерігають, як тонна риби, яка вирує, перетворюється на ранковий улов. Повернувшись на берег, можна вибрати найсмачнішу рибку, яку приготують вам на сніданок. До неї подаються свіжі овочі, домашня козяча бринза, хрусткий хліб і келих просекко. (екскурсія “вилов тонни риби” – 1000 грн. з людини.
Вдень можна взяти участь у приготуванні мідій та устриць. Вас навчать готувати соус для мідій, відкривати устриці, чистити їх, де їх можна з’їсти просто тут же, запиваючи крижаним просекко. Майстер-клас коштує 450 грн. з людини.
Де ми жили?
Зупинилися в Курортному, у чудовому комплексі Mini-Dacha з басейном і розарієм. Є кухня, можна самостійно готувати – ми на ній пили каву і чай.
Як дістатися і дороги
Якщо їхати з Одеси – дорога майже відмінна. Їхати трасою М27 і Р70. Якщо ще рік тому це були руїни, то зараз – проводять капремонт і майже всі 80 км у хорошому стані. Є невелика ділянка близько 10 км у районі Біленького – можна потерпіти.
Білгород-Дністровська фортеця та Вірменська церква
В останній день ми швидко поснідали і поїхали в Білгород-Дністровський і Шабо. Метою було подивитися на Аккерманську фортецю з її виграшного боку – вид із Дністровського лиману. І побувати у Вірменській церкві – одній з унікальних історичних пам’яток, що збереглася в Білгороді-Дністровську.
Фортеця Аккерман – не було бажання побувати всередині, оскільки я і Наталя були там і не раз.
Спустившись до річки, ми очманіли від того, що по-перше, підхід до річки закритий через реконструкцію, по-друге, від якості реконструкції – моторошні підпірки з бетону, які зіпсували всю фасадну частину фортеці. Засмутилися страшенно, я навіть не стала фотографувати, бо страшно. Але потім злегка заспокоїлися, сподіваючись, що після ремонтних робіт ці моторошні бетонні балки закриють земляними валами і все стане, як раніше.
Вірменська церква перебуває також на реставрації, але там усе гаразд із якістю робіт. Місце дуже сподобалося – я взагалі люблю стародавні храми без втручання сучасних матеріалів. Реставратор-охоронець відкрив для нас церкву, порозказував трохи як на місці кварталу, де стоїть церква, була велика вірменська громада, показав усі ніші з хрестами-хачкарами.
А ще на територію церкви перенесли одну зі скіфських могил, яка була покинута на околиці міста. Загалом якщо будете в Білгороді-Дністровському – це місце варто подивитися.
Центр культури та вина в Шабо
Наступний пункт нашої експедиції – Центр культури і вина Шабо щоб продегустувати вина, подивитися як виробляють українські вина.
Центр культури вина занурює в історію виноробства цих місць, яке зародилося тут понад 200 років тому разом зі швейцарськими переселенцями.
Бессарабська земля ідеально підходить для вирощування найкращих сортів винограду – тут справді роблять гідне вино, яке можна спробувати на дегустації.
Крім цього, побувати в старовинному “Королівському підвалі”, створеному понад 200 років тому французько-швейцарськими переселенцями. Дізнатися тонкощі створення хересних вин: у старовинному хересному підвалі вино визріває в дубових бочках у підземних сховищах, розташованих на глибині від п’яти до дев’яти метрів під землею.
Побувати в коньячному цеху і побачити гігантську коньячну колону. Відвідати музейний лабіринт зі старовинними міфами про вино, і кінозал, у якому покажуть історію поселення Шабо і його засновника Луї Тардана – швейцарського винороба. Побувати всередині Фонтану Діоніса – символ Шабо, де можна доторкнутися до дива створення вина.
Якщо ви ще не їздили в Шабо і не бували в Центрі культури вина – я вкрай рекомендую. Дуже і дуже!
Екскурсії та дегустації: вартість екскурсії без дегустації – 200 грн., з дегустацією від 290 до 999 грн. (звичайна і VIP – залежно від сорту вин). Екскурсії проводять щодня 10:00; 13:00; 16:00.
Як дістатися: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Швейцарська, 10.
Європейська сироварня в селі Шабо
На тій же вулиці розташована Європейська сироварня. Ми вирішили – якщо вже ми тут, то чому б не спробувати сир!
Щоправда після дегустації вина у нас утворилася ціла година до сирної дегустації, і ми зайшли до ресторану Шабський дворик. Тут готують грузинські та українські страви. Смачно, але дещо завищені ціни, як у не найдешевших одеських закладах. Середній цінник – 500 грн. на людину.
А потім вирушили на дегустацію сирів. На сироварні роблять сири за швейцарською технологією з коров’ячого молока. На дегустації можна спробувати 5-6 видів сиру, фрукти, вино, сирні палички і соуси (залежно від виду екскурсії). Сподобався базиліковий зеленого кольору сир. Його я і купила після дегустації, а до нього і сир з пожитником і смачнючу рікотту, яку я із задоволенням з’їла вдома.
А ще на фермі можна годувати і гладити тварин – осликів, кізок і овець. В окремих вольєрах живуть молоді телички – мімімішні корівки, які виростуть і даватимуть молоко.
Є дитячий майданчик, кафе і фотозони, на яких виходять веселі сільські селфі. Під час екскурсії продемонструють процес виготовлення і дозрівання сиру, та інші тонкощі сироваріння.
Екскурсії та дегустації:
Оглядова екскурсія – 100 грн./особа. Включає розповідь про ферму, спостереження процесу сироваріння та демонстрацію камери дозрівання. Тривалість 40-45 хв.
Екскурсія з дегустацією-фуршетом – 170 грн. / чол. Оглядова екскурсія, після якої дегустація в галереї біля сиро-сховища з 5 видів сиру тривалістю плюс 7-10 хв.
Екскурсія з дегустацією сир + вино – 280 грн. / чол.. Оглядова екскурсія, після якої дегустація сирів у залі з розповіддю про сирний етикет (6 видів молодих сирів, 2 келихи вина, фрукти, сухофрукти, горіхи, сирні палички). Тривалість дегустації 40-50 хв, екскурсія проводиться об 11, 13, 15 і 17 годині за наявності групи щонайменше 5 осіб. Діти до 6 років – безкоштовно, Діти від 6 до 14 років знижка 50 грн.
Як дістатися:
Вулиця Швейцарська, 20, село Шабо, Білгород-Дністровський район, Одеська область. 46°08’25.0 “N 30°22’34.0 “E. На авто з Києва до Одеси трасою Е95, далі Н16.
Замість підсумків
Поїздка зайняла п’ять днів, п’ятсот кілометрів.
Вражень море – я задоволена, незважаючи на те, що побачила не все, що хотіла. Але побачила багато!
Подорожуйте, вибирайтеся зі своїх будинків і квартир. Можна просто виїхати за місто і побачити щось нове, отримати яскраві враження та емоції.
Корисні статті та посилання:
- Пляжі Одеси – інфраструктура, доступність, ціни
- Стильні готелі в Карпатах
- Одеса взимку – чим зайнятися в місті біля моря
- В Одесі знов відкрили Приморський бульвар для прогулянок
Розклад маршрутів та квитки на автобуси – на InfoBus.ua
Зелена карта та Туристична медстраховка для подорожі за кордон – онлайн на порталі HotlineFinance
Бронювання готелів та апартаментів – Booking.com
Оренда автомобіля – на Rentalcars.com
