Мадейра – маршрут на 7 днів

Маршрут по Мадейрі – як ми подорожували і що встигли побачити за тиждень на острові. Чесно кажучі, після такого відпочинку треба відпочивати, бо дуже-дуже насичено все вийшло. Але гори, водоспади, оглядові майданчики самі себе не подивляться. Отже, як вопхнуть невпіхуємоє, або як ми подорожували Мадейрою!

Насправді замість тижня нам дісталося усього шість днів, тому що в перший день наш літак не зміг сісти в аеропорту Фуншала через сильний вітер. Ночували на Тенерифе, кули приземлився літак в перший день. Але нам надали готель, трансфер та харчування від авіакомпанії. І все одно, попри те, що довелося все затулити у дні, що залишилися, і постійно робити зміни з поправкою на погоду – ми все встигли!

Майже – трохи залишили на наступний раз, бо на Мадейру треба їхати неодноразово.

Тому розказую власний досвід подорожі по Мадейрі і маршрут подорожі, що ми встигли побачити, на чому подорожували і де ночували під час подорожі.

Як подорожувати по Мадейрі

Коли я розмірковувала про транспорт – був вибір: або автобусами, або орендувати автомобіль. Почитавши купу відгуків я зрозуміла, що весь об’єм місць на острові, який я хотіла побачити за тиждень, аж ніяк неможливо встигнути, користуючись громадським транспортом. Тому є декілька причин:

• По-перше, автобуси, що їздять по Мадейрі доволі повільні, тому що коли їдуть з точки “А” в точку “Б”, вони заїжджають у безліч місць по дорозі. Роблять багато зупинок, роблять заїзди у маленькі села (по дорозі за маршрутом). Там, де машина проїде за 30-40 хвилин, автобусу треба 2 години.
• По-друге, на острові є 4 різні автобусні компанії, які часто мають різні зупинки і не завжди поєднують свої розклади. Якщо кудись їхати з пересадкою – це взагалі може зайняти багато часу. Кожна автобусна компанія має свої зупинки навіть у межах одного населеного пункту. Знайти потрібну можна за фірмовими логотипами. 
• По-третє, щоб пересуватися островом, треба дуже ретельно все планувати, щоб багато встигнути побачити. З авто такої проблеми немає – можна швидко змінювати плани, якщо десь, наприклад змінилася погода, або передумали кудись їхати саме в цей день тощо. А ще у вихідні та святкові дні багатьох рейсів може не бути.
• По-четверте, не крізь і не завжди можна дістатися автобусом віддалених місць або оглядових майданчиків. Дивиться виноски у розкладі певного маршруту. Там зазвичай вказані проміжні пункти, до яких автобус заїжджає лише у певні рейси.

І все ж таки багато туристів подорожують Мадейрою саме автобусами. Хтось не має водійського посвідчення, хтось хоче заощадити на оренді авто. Тому що в середньому поїздка на автобусі коштує біля 2 євро, а оренда авто на день це мінімум 25 Євро. На одну людину автобус звісно вигідніше, ніж автомобіль.

Подорож по Мадейрі на автомобілі

Ми подорожували на орендному авто – за традицією шукала найвигідніший вариант на Rentalcars.com, але дуже ретельно читала відгуки у різних компаній. Причина – доволі високі ціни на оренду і дуже високі депозити, якщо не купляти повну страховку (депозити на Мадейрі – 1100-1500 євро в залежності від класу автомобіля). Мені сподобався прокатний сервіс GIRASSOL.RENT, в якого я замовила Smart ForFour. Машину нам надали в аеропорту і там же я її повернула менеджерам. Була проблема з ключем – не зачинялися двері сигналізації. Але нам за півгодини поміняли ключ і все було чудово! Підтримка онлайн від менеджерів – ТОП!

Я одразу викреслила машини з механікою і слабким двигуном. Чому? Тому що на Мадейрі дуже круті дороги і хвилясті серпантини. Слабка машина з ручним перемикачем передач – це на Мадейрі не задоволення від їзди, а суцільна мука.

Тому дуже раджу: не заощаджуйте на авто!

Якщо ви подорожуєте вдвох – сміливо беріть Smart ForFour. Ця машинка компактна, має двигун усього 0,9 л, але турбина тягне на будь яку гірку. За 6 днів ми примудрилися накатати 500 км на такому маленькому острові – при цьому на бензин я витратила близько 65 євро.

Але оренда нам коштувала у січні – 320 євро разом з повною страховкою на 7 днів (45 євро на день).

Якщо ви подорожуєте компанією 4-5 людей, в вас є валізи – краще взяти машину класу В з двигуном як мінімум 1,5 літри. І звісно теж автомат. Вона буде більше за розмірами, але ви все одно крізь (окрім центру Фуншала) знайдете паркування. Зате така машина витягне вгору всю вашу компанію без проблем.

Дороги на Мадейрі

Міста та невеликі містечка на головному острові Мадейра з’єднані однією великою дорогою, яка огинає весь острів. Ця головна дорога є найкращою альтернативою старим міським дорогам, які більш круті і вузькі.

На щастя, нова головна дорога порівняно безпечніша. Вона відома своїми численними тунелями, які проходять через гори та інші природні перешкоди, як то ущелини – також багато мостів та естакад. Головна дорога з’єднує не тільки міста і невеликі містечка острова, а й основні природні пам’ятки.

Місцеві жителі Мадейри, як правило, спритні водії через унікальну географію острова, але вони також мають звичку перевищувати обмеження швидкості в деяких районах. Особливо вони не стараються перестроюватися в ліву смугу, щоб пропустити тих водіїв, що виїжджають на праву.

Якщо ви новачок у водінні на острові, раджу бути обережними — навіть на головній дорозі.

Паркування на Мадейрі

Найжвавіший рух – у центрі Фуншала, вулички вузькі, паркування скрізь платні, та й у принципі складно знайти місце, щоб припаркуватися. Саме тому ми там бронювали апартаменти з власним паркінгом.

В інших містах з паркуванням простіше – завжди можна знайти місце, де можна безкоштовно припаркуватися вздовж дороги. Біля природних пам’яток, левад/маршрутів, на оглядових майданчиках паркування скрізь безкоштовні. Виключення – парковка на Піку-до-Арейру (4 євро за годину). Але там настільки мало місць, що у гарну погоду машини паркують вздовж дороги і це цілком безкоштовно.

Там, де ми ставили машини на парковку – ціни були доволі приємні. Наприклад, у містечку Рібейра Брава ми залишали авто на критому паркінгу – ціна 0,3 євро за годину. Оплата картою.

Навігація

Для водіння авто я користувалася Google-maps. В принципі нормально, за виключенням вузьких звивистих вулиць у Фуншалі – там Гугл трохи губився. А в іншому було норм. Також можна користуватися додатком Wase.

Для трекінгу/хайкінгу користувалася maps.me.

Ціни на Мадейрі

Ціни на Мадейрі нічим не відрізняються від цін на материковій Португалії. Таким чином, архіпелаг є доступним місцем для відпочинку не тільки для тих, хто приїжджає з будь-якої країни, де вартість життя вища, ніж у Португалії, а й для українців.

Це приблизна сума, яку ми витратили за тиждень на Мадейрі (січень 2025):

• Готелі: проживання на Мадейрі може коштувати від 50 євро за ніч у найдешевших пансіонах і номерах Airbnb до 500 євро за ніч. Однак бронювання місця за кілька місяців до подорожі часто може допомогти вам заощадити купу грошей. Ми в середньому витрачали по 60 євро за ніч.
• Харчування: на Мадейрі можна смачно поїсти за 20 євро на людину, і є багато дешевших варіантів, якщо триматися подалі від туристичних ресторанів. Середній чек був 15 євро на людину.
• Алкоголь: на Мадейрі пляшка пива коштує трохи більше 1 євро. Традиційні алкогольні напої Мадейри — Понча та Никита — коштують 3 євро.
• Оренда автомобілю: кількість компаній з прокату автомобілів дуже велика, хоча ціни у всіх майже однакові Ви можете забронювати автомобіль класу А (низької потужності) всього за 25 євро на день. Але пам’ятайте про круті дороги, краще взяти авто класу В. З повною страховкою – це вже від 45 євро на день.
• Поїздка на таксі. Поїздка на таксі на Мадейрі не найкраща ідея – такі оператори, як Uber і Bolt, недоступні на островах. Навіть невелика поїздка, наприклад, з аеропорту до Фуншала, може коштувати майже 30 євро, тому краще мати власний автомобіль.
• Музеї, екскурсії та інші туристичні пропозиції: Самостійний поході левадами та вередами – 4,5 євро з людини (з груповими турами 3 євро) за кожен маршрут. Якщо купляти екскурсію – це від 30 євро на особу. Наприклад, екскурсія на човні до острову Дезертас коштує приблизно 80 євро на особу, а кілька цікавих екскурсій у Порто-Санто доступні всього за 35 євро на особу. Вхідні квитки в музеї, ботанічні сади як правило, коливаються від 0 до 20 євро.
• Фунікулери та канатні дороги: від 5 до 15 євро.
• Поїздки на поромі: подорож до Порто-Санту коштує всього 60 євро з людини (залишили на наступний візит до Мадейри).
• Продукти в супермаркетах: стандартні португальські ціни.
• Дороги: безкоштовні.

Частини острова, чим відрізняються і що саме там подивитися

Ми об’їхали весь острів по колу вздовж узбережжя, по тунелям та гірським серпантинам. Також побували в центрі Мадейри, одну ніч навіть ночували в гірській частині Сан-Вісенте.

Отже, кожна частина Мадейри трохи відрізняється за погодою та локаціями. Гадаю, що розуміння, де що розташоване допоможе вам спланувати власний маршрут. Або вчасно поміняти плани якщо різко десь поміняється погода і треба буде їхати у протилежний бік.

Раджу почитати: Де зупинитися на Мадейрі – місця та стиль відпочинку, поради з власного досвіду

Південна частина острова

• Тут найбільша концентрація поселень і саме тут розташоване головне місто – Фуншал.
• Більшість готелів та апартаментів також розташована на півдні. Саме тому тут більш розвинута туристична інфраструктура – кафе, ресторани, порт Фуншалу, куди припливають круїзні кораблі.
• Сонячна і тепліша сторона острову. Вважається, що найбільше сонячних днів саме на півдні в районі Ponta do Sol та Madalena do Mar.
• На схилах гір вирощують банани. Дуже класно їх бачити на гірських терасах і просто в приватних городиках вздовж вулиць містечок.
• Зі схилів гір падають водоспади – наприклад, у Madalena do Mar і на старій дорозі між Madalena do Mar та Ponta do Sol – водоспад Cascata dos Anjos. Такі водоспади можна ще зустріти під час проходження левад (наприклад – Levada Nova) та інших місцях острова.
• Тут розташована одна з найвищих скель Європи – мис Жіран, висотою 580 метрів. На його вершині є оглядовий майданчик зі скляним дахом. Вхід коштує 3 євро.

Північна частина острова

• Мене північ чесно кажучи більше вразив, ніж південь, пейзажі тут більш дикі, скелі більш стрімкі та вражаючі.
• Менше споруд поза населеними пунктами, не так багато супермаркетів. Північ набагато менш обжита, ніж південь.
• На півночі прохолодніше, але не холодно. Купалися ми взимку саме на північно пляжі в Сейшалі на чорному вулканічному пляжі. А також у Порто-Моніш можна плавати у лавових басейнах – безкоштовних і платних, обладнаних інфраструктурою.
• На півночі менш сонячно, ніж на півдні, але тут дуже драматичні види і красивий колір води – тут гарний синій океан.
• На півночі розташована одна з найкрасивіших доріг у світі вздовж океану.
• Дуже зелений гористий район São Vicente. На схилах гір місцеві вирощують виноградники і роблять знамениту Мадеру.
• На півночі є багато водоспадів, які можна побачити вздовж доріг і навіть зупинитися біля них на невеликих паркінгах. Наприклад, водоспад Água d’Alto, розташований неподалік Сао Вісенте.

Західна частина острова

• Захід є менш туристичним і порожнім, особливо після пожеж 2024 року. Селища тут більш занедбані, в них дуже вузькі дороги.
• Три його цікаві точки – це маяк в Ponta do Pargo (вважається, там найкрасивіші заходи сонця на острові). І оглядовий майданчик з фунікулером в Calhau das Achada (внизу рибальське селище і старі городи). З цих точок з дуже великої висоти відкриваються чудові краєвиди на океан і скелі.
• Там є не дуже відомий водоспад – на нього відкривається красивий вид з оглядового майданчику Miradouro da Garganta Funda.
• І ще ми знайшли класний оглядовий майданчик біля церкви Capela de Nossa Senhora da Boa Morte – Miradouro da Boa Morte.

Східна частина острова

• На сході красиві зелені гори, між якими в’ється дорога з чудовими краєвидами. Гарна ділянка між Porto da Cruz до Santana.
• Біля узбережжя гора незвичайної форми Penha de Águia та навколо красиві прибережні краєвиди.
• Офігенно красивий мис Сан Лорнцо і до нього чудовий пішій маршрут PR8, який я дуже раджу пройти. Взимку цей мис смаградо-зелений, в інші частини року – цегляно-коричневий. Тому раджу цей трек саме взимку.
• У Мошіко знаходиться піщаний пляж з жовтим піском – Praia de Machico, який сюди був спеціально завезений. І хороший природний пляж з чорним вулканічним піском Prainha beach.
• У східній частині кілька гарних левад. Найпростіша і красива – Levada dos Balcones, наприкінці якої оглядовий майданчик у вигляді балкону, з якого видно гори і океан.
• На сході також багато варіантів туристичного житла – найкраще місце для базування це Сантана, де багато готелів, магазинів. І звідси легко дістатися маршруту до Піко Руйво (15 хвилин на машині).

Центральна частина острова

• У центральній частині острова найвищі гори (Pico Ruivo 1861 метр), шикарні краєвиди та круті підйоми та спуски.
• Хмари лежать у горах, як у чаші і намагаються переповзти через них до узбережжя. А ви стоїте вище за хмари.
• Там прохолодніше, ніж на узбережжі.
• Там вражаючий оглядовий майданчик Curral das Freiras – на Долину Чорниць, де розташоване колись ізольоване від світу село (зараз туди веде дорога, їздять автобуси, або можна спуститися пішки по трекінговому маршруту).
• Там візитна картка острова – маршрут PR1 Pico do Areeiro – Pico Ruivo.
• Тут розташований реліктовий лавровий ліс Фанал, де можна побачити химерні дерева.

Наш маршрут по Мадейрі по дням

Ми розбили ночівлю на декілька місць, щоб не повертитися у Фуншал кожен день і не їздити тими самими дорогами. Бо дороги та водіння на Мадейрі – це також задоволення бачити чудові краєвиди.

Ось наши місця ночівлі на тиждень на Мадейрі:

• 1-3 день – Фуншал (1 день ми вимушено провели на Тенерифе через те, що був сильний вітер і літак не зміг сісти в аеропорту Мадейри).
• 4 день – Сао Вісенте (щоб побачити більшість локацій на півночі).
• 5 день – Сантана (локації на півночі і підйом на Піку Руйво).
• 6-7 день – Фуншал (інша локація, поближче до центру, щоб побачити місто).

Звісно ви можете поселитися у Фуншалі і не переїжджати зі всіма речами у різні міста. Нас це не бентежило, тому що ми були на машині. А ще в нас була тільки маленька ручна поклажа, яку неважко було швидко зібрати вранці і швидко відправитися у дорогу.

День 1 – незапланована посадка на Тенерифе

Цей день був насичений емоціями – потужний вітер не давав сісти в аеропорту Мадейри. Спочатку були гойдалки при намаганні пілотів посадити літак, потім 1,5 години кружляння над островом, потім приземлення на Тенеріфе.

Справа в тому, що аеропорт на Мадейрі входить до десятки найнебезпечніших аеропортів світу. Усьому виною коротка і вузька злітно-посадкова смуга, що йде в океан. Це побудована естакада зі 180 залізобетонних опор діаметром 3 метри, на яку з одного боку наступають скелі, а з іншого – підбираються хвилі. Щоб посадити тут літак у вітер та інші складні погодні умови, від пілотів буде потрібна особлива майстерність. Навіть у хорошо погоду при посадці добряче трясе – будьте до цього готові.

У погану погоду літаки не сідають. В нашому випадку був вітер з поривами 80 км на годину і гроза у Фуншалі. Тому нас відправили на Тенерифе.  

Все закінчилося добре – Wizz air поселили нас у 5-зірковий готель неподалік від аеропорту Тенерифе-південний. Надали трансфер та вечерю. Ми трохи погуляли біля океану і пішли спати, бо були виснажені емоціями.

День 2 – Мадейра і мис Сан Лоренцо

Наш літак приземлився біля 11 ранку. Над островом висіли хмари, над більшою частиною Мадейри йшов дощ. Єдине місце, де світило сонце – це був мис Сан Лоренцо, який розташований на крайньому сході Мадейри.

Ми отримали орендне авто в аеропорту, подивилися погоду на і вирішили одразу відправитися у східну частину острова – пройти по маршруту PR8 до крайньої східної точки Мадейри – мису Сан-Лоренцо.

Марсіанські пейзажі з яскраво-коричневим ґрунтом – влітку, та зелено-смаградовий півострів узимку. Повна відсутність дерев (виключення – парочка пальм на оази біля кафе Cafetaria Sardine House cafe & snacks , що розташоване посередині маршруту. Пронизливий вітер, що перебиває шум бурхливого океану і намагається скинути вас зі стежки. І шалено красиві краєвиди – все це можна побачити на мисі Лоренсо (Ponta de São Lourenço).

Відчути все на собі допоможе піший маршрут PR8 Vereda da Ponta de São Lourenço – чотири кілометри в один бік і стільки ж у зворотний. Трек може здатися простим, але наприкінці на вас чекає доволі стримкий підйом на оглядову кінцеву точку, де треба добряче попітніти, щоб піднятися уверх.

Майте на увазі: якщо вас застане на цьому маршруті дощ – може бути небезпечно через те, що тут крізь глиняні стежки. Глина міттєво розкисає і стає дуже слизькою. Навіть у трекінговому взутті було важко спускатися, коли на останніх метрах прилетіла хмара і полила нас дощем. Будьте обережні, беріть з собою дощовик, взувайте взуття з гарним протектором.

Після проходження маршруту ми заїхати у сусіднє містечко Caniçal, яке славиться рибальством і рибними ресторанами. Тут ми пообідали місцевими блюдами – Тунець та Восьминіг по-домашньому (не дуже сподобалося, бо дуже жирний та важкий рецепт приготування – все смажене).

Як дістатися:

• Автомобілем до початку маршруту – тут є безкоштовний паркінг (32°44’35.8″N 16°42’05.6″W), якого часто не вистачає, тому машини ставлять з боку дороги і це нормально (так само по всьому острову).
• Прямо до початку маршруту можна дістатися автобусом SAM №113. Але потрібний саме той із них, який іде до кінцевої станції Baia D’Abra.

Де ночувати у Фуншалі:

На ночівлю поїхали у Фуншал, ми там забронювали кімнату у квартирі з власницею, нас все одно чекали (ми попередили про наші пригоди на Тенерифе).

На зворотній дорозі останні два дні ми ночували у апарт-готелі Travellers Pearl by Storytellers де був селф-чекін. Обрала це помешкання за власний паркінг і можливість приготувати сніданок або вечерю – є кухня і необхідний посуд, а також пральна машина.

Раджу почитати: Хайкінг на Мадейрі – найкращі маршрути

День 3 – Мис Жірао та Водоспад Ангелів

Вранці ми перевірили погоду по острову і вирішили залишитися на південному узбережжі. Сонце обіцяли саме тут.

Взагалі, якщо ви їдете на Мадейру не влітку – раджу дивитися прогноз погоди по частинам острову перед тим, як планувати відвідання якоїсь його частини. Краще за все це робити на сайті IPMA-Мадейра.

А ще раджу дивитися погоду і хмари на веб-камерах, яких багато є по всьому острову. Дивитися на реальний стан погоди тут і зараз можна на цьому сайті.

Спочатку ми відвідали дуже затишне і трохи туристичне містечко – Камара де Лобуш (Câmara de Lobos), в якому на канікулах любив бувати Уїнстон Черчіль і писати картини на березі маленької затишної бухти. Дійсно симпатичне містечко, з красивою набережною і видами на скелі Мису Жіран. Ми тут прогулялися і з задоволенням випити кави у кафе Restaurante Coral.

Як дістатися до Камара-де-Лобуш:

З Фуншалу на автобусі №7.
На авто – ми поставили машину на одній з вулиць Камара де Лобуш – ось тут було вільне місце (32°38’51.6″N 16°58’13.4″W). Але на набережній є платний паркінг.

Далі поїхали на Кабо-Жирао (Cabo Girao) – мис, який вважається найвищою за всі морські скелі в Європі і другою за висотою у світі. Висота її – майже 580 метрів. Але це лише видима частина. Схоже, що точно ніхто не знає, скільки сотень метрів іде в товщу Атлантичного океану і прямує вглиб землі. Адже схили Кабо-Жирао – це оголена вершина підводного вулкана, на виступі якої побудований оглядовий майданчик зі скла.

Запаморочливі види на океан на городики внизу тут забезпечені. А якщо є бажання спуститися у маленьке усамітнене селище на березі океану, треба скористуватися фунікулером, що розташований трохи в іншому місці – це Teleferico do Rancho, побудований для фермерів, які тільки так можуть дістатися своїх плантацій внизу. Але скористатися ним можуть і всі охочі – ціна 10 Євро у дві сторони (тільки готівка). Ми не спустилися вниз, тому що наприкінці січня там були профілактичні роботи. Тож дивиться завчасно інформацію про розклад і робочі дні.

Як дістатися Мису Жірао

• До оглядового майданчика Кабо-Жирао з Фуншала йде автобус №142 .
• Автомобілем – безкоштовна парковка розташована тут (32°39’26.6″N 17°00’18.6″W).

Наступне місце, яке нас зацікавило – це містечко Рібейра Брава (Ribeira Brava). Ми хотіли дістатися піщаного пляжу, іскупатися і пообідати у місцевому кафе. Місто симпатичне, розташоване в ущелині, через яку веде дорога на північ острова до Сао Вінсенте. І тут є невеличкий пляж з чорним вулканічним піском, який захищений великим хвилеломом від високих хвиль. Якщо вас цікавить саме пляжний відпочинок – раджу це місце.

Раджу почитати: Де купатися на Мадейрі – пляжі, природні басейни

Погулявши по пляжу ми вирішили, що більше хочемо їсти, ніж купатися в океані. Знайшли гарне малесеньке кафе Café do Grilo для місцевих, поїли там смачно місцевими стравами: бакаляо (треска) з тертою картоплею, баранячий тушений язик і салат з восьминогу. Разом з безалкогольним пивом все це вийшло нам 25 євро на двох. Раджу такі місця, якщо хочете скуштувати щось автентичне, по-домашньому і не платити шалені гроші за туристичне обслуговування.

А далі нас чекала одна з найцікавіших пам’яток Мадейри – Водоспад Ангелів (Cascata dos Anjos), який зривається зі скелі прямо на автомобільну дорогу. На жаль у 2025 році дорога ER101 зачинена для проїзду через обвали. Але можна неподалік водоспаду поставити авто і пройтися до нього 100 метрів пішки.

Координати водоспаду та парковки біля нього (32°41’20.4″N 17°06’51.6″W).

Увечері ми повернулися до Фуншалу, заїхавши у великий супермаркет за продуктами на завтра та післязавтра. Ми планувати їхати на північ де не так багато магазинів. Тому закупили фрукти, нарізку хамону, йогурти та іншу їжу на два дні.

День 4 – Долина Черниць та Піку де Арейро

За планом було поїхати вранці у Долину Чорниць, а далі у Порту-Моніш і проїхати від нього до Сао Вісенте, де в нас були заброньовані апартаменти. Але плани змінилися бо над горами не було хмар. Отже все швидко перекроїли і додали у маршрут цього дня Пику де Арейро.

Ми виїхали о восьмій ранку, щоб побачити як сонце поступово заходить у долину Curral das Freiras. Це дуже красиве місце з легендою, що чорниці пішли з монастирю у Фуншалі, рятуючись від піратів у цю долину. Насправді ні, але історія красива, як і маленьке селище внизу долини.

Біля оглядового майданчику розташований готель Eira do Serrado – Hotel & Spa із панорамним видом і басейном на долину. Тут можна переночувати, дивлячись з басейну на цю красоту. А можна просто випити каву у кав’ярні при готелі.

Порада: приїжджайте сюди вранці до 10 години – після потрапите у натовп туристів, що приїжджають великими туристичними автобусами.

Як дістатися Curral das Freiras:

• З Фуншала необхідно сісти на автобус №81 – той, що йде до села Curral das Freiras, але не їхати до кінцевої станції. Треба вийти на зупинці Ribeira da Lapa-Zona 13 (тут). До початку маршруту доведеться пройти пішки ще близько кілометра до оглядового майданчика Boca da Corrida. 
• На автомобілі доїхати по крутим серпантинам до парковки біля оглядового майданчику – паркінг безкоштовний.

Далі ми поїхали до найкрасивішого пішого гірського маршруту, кий починається на горі Піку до Арейру. Фішка цієї гори на Мадейрі, що на її вершину можна дістатися лише на автомобілі. Приїжджаєш на оглядовий майданчик, який розташований біля парковки. І ось ти у горах. Але, з оглядового майданчику на Піку до Арейро починається чудовий і дуже красивий маршрут PR1 Pico do Areeiro – Pico Ruivo.

Саме він був моєю мрією про хайкінг на Мадейрі. Але на жаль у січні 2025 року він був зачинений через пожежі, що сталися восени. Можна було прогулятися тільки першими 1,2 км. Але й вони дуже епічні і красиві. Тому дуже рекомендую сюди приїхати – бажано у сонячний день, бо у хмарах ви просто нічого не побачите і це небезпечно.

Також на цей оглядовий майданчик приїжджають вранці – зустрічати світанок і увечері – спостерігати захід сонця. Дуже красиве місце, де ви можете побути над хмарами.

Маршрут (як і всі піші маршрути Мадейри) з 1 січня 2025 року платний. Крізь стандартна ціна – 3 євро з людини (ціна 2026 року зросла до 4,5 Євро).

Як дістатися Pico do Areeiro:

• Автомобілем – з Фуншала це близько 1 години, з інших міст дорога все одно веде через Фуншал. Тому плануйте цей візит, коли ви будете перебувати на південному узбережжі.
• Є люди, які їздили до Піко ду Арейро частково на автобусі і робили це таким чином: доїхали до перевалу Paso do Poiso автобусом, а там йде маса машин нагору, і люди швидко звідти зловили попутну машину, яка їх підкинула до Pico do Areeiro.
• UPD: виявилося, що існує автобус, який курсує з Фуншала до Піку-до-Арейро за 3 євро – буде супер, якщо зможете його знайти і скористатися.

Після прогулянки горами ми поїхали в бік Сан Вісенті, де сьогодні планували заночувати. Ми забронювали чудову кімнатах у великих двоповерхових апартаментах Refugio das Fontes. По факту були самі в величезному домі з кухнею, пральною та сушильною машиною. Є багато місця для парковки біля помешкання. Легке самостійне заселення.

Що подивитися в Сан-Вінсенті? Ну по-перше, це каплиця на пагорбі, Capela de Nossa Senhora de Fátima, яка виглядає ефектно вдень, а увечері підсвічена і здається, що вона висить у повітрі. Ще є печери з водою – Grutas de São Vicente, але під час нашого перебування там вони були зачинені.

А на березі океану тут є ціла вулочка з ресторанами місцевої та морської кухні. Сюди можна дістатися на машині, або пішки, якщо ваше помешкання неподалік від берегу. У Restaurante Caravela смачні та великі страви.

День 5 – Порто-Маніш, водоспади та ліс Фанал

З ранку ми зібрали речі і поїхали в бік Порто-Маніш – містечко, розташоване на північно-західному мисі острову Мадейра. Чим воно відоме? В першу чергу своїми великими платними та безплатними лавовими басейнами с океанською водою.

Ми взяли з собою купальники, і навіть вийшло сонце. Але на мисі, де розташовані басейни був сильний і не зовсім теплий вітер. Щось зовсім не хотілося роздягатися і занурюватися у воду. Але люди купалися і казали – вода приємно-бодьора.

Зауважте, що в Порту Моніш неподалік одни від одних є дві локації з басейнами. Перша – це басейни Акваріуму і вони безкоштовні, але трохи прості і там немає інфраструктури. Друга – платні басейни (вартість 3 євро з дорослого) з гарними сходами, шезлонгами тощо.

Як дістатися лавових басейнів:

Автобусом №80 але краще звісно автомобілем – біля лавових басейнів є як платні, так і безкоштовні паркінги.

Далі ми поїхали у гори у ліс Фанал, що розташований між горами Сейшал і Рібейра-да-Жанела. Фанал – це величезний багатовіковий ліс Тіль (Ocotea foetens) з деревами, які сягають часів ще до відкриття архіпелагу. Вони є частиною місцевого лісу Laurissilva / Laurissilva Forest (у перекладі «Лавровий ліс»). У 1999 році цей ліс був оголошений світовою спадщиною ЮНЕСКО. Лаурисільва збереглася також на Кабо-Верде, Азорських та Канарських островах.

Ліс чудовий з химерними старими деревами, які проступають крізь хмари. Дуже раджу це місце – неймовірно атмосферне. Раджу пройти там невеликим маршрутом, що йде по колу, щоб по повній зануритися у атмосферу цього місця. Прогулянка займе 1-1,5 години, але вона того варта!

Як дістатися лісу Фанал:

• Сюди можна приїхати на орендованому автомобілі – безкоштовна стоянка тут.
• Або купити готовий тур на автобусі, або в маленькій компанії на джипі, який буде також включати інші локації на півночі острова.

По дорозі з Фаналу ми ще зупинилися на оглядової Miradouro da eira da achada (тут) – звідси класний вид на північне узбережжя (тут є невеликий безкоштовний паркінг). 

Наступне цікаве місце – Ribeira Da Janela і скелі в морі, які ще називають Пальцями Нептуна (Neptun fingers). Тут дуже красивий кам’яний пляж і невеликий оглядовий майданчик з тунелем. Красиво і заліпатєльно, можна годину сидіти й дивитися як хвилі б’ються о скелі. Причому кам’яні пальці (Neptun fingers), які під різним кутом виглядають по-різному. 

Як дістатися скель у Ribeira Da Janela

Потрапити туди можна, звернувши на виїзді з тунелю між Seixal (Сейшал) та Porto Moniz у бік берега. Або спускаючись від лісу Фанал через селище Ribeira Da Janela.

Наступна зупинка – містечка Сейшал, де розташований великий пляж з природно-чорним вулканічним піском. Ми вирішили тут поплавати, бо вода була відносно тепла ( у січні +19 градусів). Повітря було тієї самої температури, аще пляж захищений від вітру – чому б не не відкрити купальний сезон 25 січня? І ми це зробили! Незвично купатися у воді з чорним піском – вона темна, непрозора через хвили – трохи лячно. Але навкруги було багато людей навіть з дітьми що купалися – це придало наснаги і впевненості.

На пляжі є безплатні роздягальні, туалет і душі, щоб змити пісок, що дуже в тему. Бо чорний вулканічний пісок дуже мілкий і лізе крізь у кожну щілинку. Машину ставили на безплатному паркінгу біля пляжу тут.

До речі, у Сейшалі також є природні лавові басейни, що розташовані неподалік від пляжу. Але вони були з іншого боку схилу і там вже дув неприємний вітер.

А далі ми поїхали знов у бік Сан-Вінсенті, щоб побачити декілька водоспадів вздовж мальовничої дороги ER101. Красиво, коли їдеш і бачиш величезні струмені води, що зриваються зі скелі вниз. Є навіть біля водоспаду Cascata Água d’Alto невелика парковка – можна зупинитися, помилуватися цим видовищем. Ми ще спустилися на сусідній пляж з великим камінням подивитися який вид відкривається з нього – красиво, шалено красиво!

Після Сан-Вінсенті ми вирішили пообідати у ресторані Restaurant São Cristóvão, що має дуже гарний оглядовий майданчик на північні схили гір Мадейри, що уходять в океан. Там дуже красиво, якщо не хочете їсти – можна просто випити кави або пофотографуватися. Але я дуже раджу це місце ще й за кухню – восьминіг та риба тут були просто неперевершено смачні!

Житло у Сантана

Потім ми вирушили у бік міста Сантана, де в нас був заброньований готель Casas de Campo do Pomar B&B. Чудові міні-апартаменти з терасою і виглядом на долину. У вартість входить сніданок, парковка біля входу на дорозі, але це не проїзна вулиця і місць для машин достатньо.

Майте на увазі, що на півночі знаходиться найвитратніша для проїзду на автомобілі ділянка дороги на всьому острові – від Ponta Delgada до São Jorge. Там довго потрібно об’їжджати ущелину та багато серпантинів. Але якщо пощастить з погодою – ви побачите чудові краєвиди!

Дінь 6 – Сантана – Піку Руіво – Левада дос Балконес – Фуншал

Мені здалося, що після такого насиченого минулого дня ми вже нічого не захотімо. Вчора вночі йшов дощ і вранці від нього залишилася тільки роса на деревах та квітах. Острів немо вмився і засіяв під променями – у горах знов було чисто.

Ми поснідали і вирушили у гори, але спочатку заїхали побачити традиційні хатки Мадейри. Ще однією візитною карткою Мадейри є яскраві будиночки-палхейрос з трикутними очеретяними дахами. Безкоштовно їх можна пошукати в самому центрі ку Сантани. Вони розташовані біля місцевої ратуші.

Але якщо є мета поринути повністю в атмосферу традиційного острівного життя, то заплануйте час на відвідування 
тематичного парку Мадейри (Parque Tematico da Madeira) . За 3 євро можна просто прогулятися парком серед старовинних будівель, скульптур та мальовничих ландшафтів, подивитися на роботу ремісників на стилізованих вуличках, відвідати численні лавки з виробами ручної роботи. Якщо мета – гарні фото та прогулянка, то в принципі достатньо подивитися безкоштовні хатки, про яки я написала вище.

За 15 хвилин їзди від Сантана розташована найвища гора Мадейри – Піку Руіво. Достатньо прокатитися на авто уверх до безкоштовного паркінгу, що розташований біля початку маршруту PR1.2. Вартість за прохід маршрутом стандартна – 3 євро, оплата або по QR-коду, або якщо буде касир продавати квиточки – за готівку.

Маршрут неважкий, треба трохи прогулятися уверх обладнаною перилами кам’яною стежкою. Краєвиди дуже красиві! Посередині шляху є будівля гірського притулку, де можна купити кави, сходити у туалет. Довжина стежки біля 2,8 км в один бік, ми пройшлися туди й назад за 1,5 години. Ще півгодини пили каву в кафе Achada do Teixeira – Mountain Spot Café біля парковки. Там смачні тістечка, хоча цінник негуманний.

Як дістатися до Піку Руіво:

• Автобуси сюди не ходять – таксі, якщо в вас немає орендованої машини. З Сантани це приблизно 30 євро за авто.
• На машині – від Сантани вузькою, але гарною дорогою до паркінгу біля Achada do Teixeira, з Фуншалу треба їхати по трасі ER103 через Сантану.

Далі ми поїхали на ще один недовгий трек, але дуже красивий – PR 11 Verada dos Balcoes. До того ж він був нам по дорозі до Фуншала. Прикольний вариант прогулянки наприкінці якої на вас чекає красива панорама гір з оглядового майданчику. Початок маршруту тут – паркінгу досить мало, але всі ставлять машини вздовж дороги.

Далі по трасі ER103 ми поїхали у Фуншал, де знов зупинилися у тих самих апартаментах в центрі міста. Бо паркінг – дуже важлива річ в цьому місті.

Фуншал – що встигнути за один день подивитися у місті

Головне місто Мадейри – це Фуншал, де зупиняються майже всі туристи з «великої Землі». Прилетівши до аеропорту, якому дали ім’я на честь Кріштіану Роналду, не треба дивуватись, що молодий португалець став легендою острова ще при житті. Він тут народився і кожен хлопчисько з гордістю носить майку з його ім’ям, граючи у футбол на місцевих майданчиках.

В старому центрі міста є вулиця Санта Марія, яка сподобається всім, хто любить графіті та вуличні кафе. Майже всі двері та стіні тут розмальовані – такий собі арт-вираз місцевих художників, які з пошарпаних часом будівель зробили приємну богемну атмосферу.

Тім, хто полюбляє яскраві кольори торговельних рядів треба завітати на місцевий ринок Меркадо-дош-Лаврадореш. Щосуботи торговці зі всього острова пропонують практично все, що зростає на гірських терасах, виробляють в місцевих майстернях та виловлюють в водах біля Мадейри. Традиційно головним фруктом острова вважається маракуя – з її соку та рому роблять зігрівальний напій Понча, який теж можна спробувати на ринку. Або у будь якому барі острову

Щоб побачити панораму Фуншалу, треба піднятись у Сади Монте, прогулянка якими супроводжують естетичні елементи паркової архітектури. Величезний сад на місці колишнього маєтку розкинувся на горі, дістатись якої можна на фунікулері, який прямує вверх з набережної Фуншала (14 євро в одну сторону, 20 євро в обидві). Повсюди дивовижні рослини, зібрані зі всього світу, маленькі місточки, фонтани, колонади та оригінальні скульптури. Якщо ви на авто – дешевше доїхати на ньому і залишити машину десь на сусідній вуличці.

А спуститися у центр міста можна вздовж однієї з левад, наприклад, Levada da Serra do Faial. Весь маршрут супроводжують найкращі панорами, які відкриваються з оглядових майданчиків на Фуншал і океанські простори.

День 7 – Оглядові майданчики та водоспади на заході острову

Ось і останній день на Мадейрі. Як його провести – розслаблено на пляжі, або досліджуючи те, що не встигли в інші дні? Це як вам подобається. Ми вирішили пройтися одною з простих, але красивих левад, та побачити найкрасивіші оглядові майданчики на заході острову.

Levada Nova починається у містечку Ламбада – в один бік вона протяжністю усього 3 км. Але з неї дуже красиві краєвиди. І наприкінці в ущелині після проходження довгого темного тунелю (треба ліхтарики) на вас чекає величезний водоспад з двома каскадами. До речі, стежка прокладена під ціим водоспадом і це дуже вражає!

Якщо ви не хочете повертатися тою самою дорогою, можна спуститися вниз і на зворотному шляху пройтися сусідньою левадою – Levada do Moinho (не плутайте її з PR7 яка розташована в іншій частині острову і була на той час зачинена).

Загальна відстань 6 км, займає максимум 2 години. Краєвиди і водоспади – чудові!

Як дістатися Levada do Nova

Початок маршруту біля церкви Igreja da Lombada – тут є невелика парковка можна залишити машину на ній, або вище на дорозі. Ми починали маршрут зі зворотного боку – тут, тут більше місць для авто. Йшли спочатку верхньою частиною, а потім знизу до церкви.

Далі ми поїхали в одне дуже атмосферне і віддалене місце, в яке можна дістатися тільки на канатною дорогою. Це Achadas da Cruz – шматочок землі на березі океану, який нагадує Закинутий світ. Тут є тільки шматочки городів і маленькі дачні хатки місцевих мешканців. І чудова доріжка з каменю, якою можна гуляти вздовж океану і величезних скель.

Телеферик, побудований не для забави, а для фермерів, які тільки цим способом можуть дістатися своїх плантацій внизу. Скористатися ним можуть і всі охочі. Сам телеферик – це лише дві кабінки: вниз та вгору. Обов’язково варто уточнити графік роботи, інакше можна зависнути внизу довше, ніж хочеться. Там не буде працівників, немає кнопки виклику кабінки та чогось ще, щоб подати сигнал. Попереду ж чекає пляж, величезні хвилі та чарівність усамітнення. 

Фунікулер коштує 5 євро в обидві сторони. Зверху працює оператор, який бере оплату (тільки готівка) і слідкує за кількістю людей у кабінці (не більше 6 людей) Знизу всі самі всідаються, все автоматично. Взимку останній спуск о 16:30, але всіх, хто вже спустився, звісно поступово піднімуть наверх.

Як дістатися канатної дороги Achadas da Cruz

Сюди можна доїхати тільки на авто – парковка біля телеріфака розтушована тут.

Наступний оглядовий майданчик – розташований біля церкви Capela de Nossa Senhora da Boa Morte. Не зовсім відоме, але вражаюче місце. Біля церкви є безкоштовна парковка.

Далі ми поїхали побачити водоспад “Глотка діавола” – його можна побачити з оглядового майданчику Miradouro da Garganta Funda. Паркінг тут зовсім символічний, поміститься буквально 4-5 машин. Далі треба трохи прогулятися, щоб побачити, як водоспад 200 метрів заввишки прорізав круглу стіну на своєму шляху.

І закінчили ми день біля маяку Farol da Ponta do Pargo – тут збираються фотографи і ті, хто любить спостерігати красиві заходи сонця (звісно, якщо пощастить із погодою). Місце чудове: маяк, скелі у всі сторони, океан – вражає.

До речі, неподалік розташований хороший ресторан O Farolim, де ми повечеряли смачною еспатадою – шашлик з яловичини на палиці.

Увечері ми повернулися у Фуншал, зібрали речі і вранці поїхали в аеропорт, де повернули авто і полетіли додому.

Ця подорож, стала одною з найяскравіших за останні роки. Неймовірна Мадейра, чудовий квітучий острів, на який я сподіваюся ще повернуся.

Корисні статті та посилання:

• Пляжі в жовтні – де відпочити наприкінці оксамитового сезону
• Їдемо на Мадейру – гід по острову
• Узбережжя Алентежу – де шукати найкрасивіші дикі пляжі Португалії
• Rota Vicentina – пішки вздовж океану

Оренда авто – недорогі варіанти завжди є на агрегаторі Rentalcars.com 
Зелена карта та туристична медстраховка для подорожі за кордон – онлайн на порталі HotlineFinance
Бронювання готелів та апартаментів – Booking.com

Підписуйтесь у Facebook та Instagram
Підписуйтесь у мій Телеграм – свіжі новини про подорожі